Читання 16 вересня

Читання дня

Євангеліє

І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,

і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.

Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.

Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.

Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?

І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.

Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього якенебудь чудо,

і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.

Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.

Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.

І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.

Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,

сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;

і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;

отже, покаравши Його, відпущу.

А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.

Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!

Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.

Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.

Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!

Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.

Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.

І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,

і відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.

І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.

І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.

Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;

бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!

тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!

Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?

Вели з ним на смерть і двох злочинців.

І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.

Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.

І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.

Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,

і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.

І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.

Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.

А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?

і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.

І сказав Іісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!

І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої:

і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.

Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.

Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.

І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.

Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.

І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік добрий і праведний,

який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,

прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;

і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.

День той був п’ятниця, і наставала субота.

Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;

і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 23

Апостол

Павел і Силуан і Тимофій – церкві Фессалонікійській в Бозі Отці і Господі Іісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших,

безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любові, і терпіння уповання на Господа нашого Іісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

знаючи вибрання ваше, улюблені Богом браття;

тому що наше благовіствування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самі знаєте; які ми були між вами для вас.

І ви стали наслідувачами нам і Господу, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого,

так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахаії.

Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахаії, але і в кожному місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що нам ні про що не треба розказувати.

Бо вони самі розказують про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити Богові живому і істинному

і чекати з небес Сина Його, Котрого Він воскресив з мертвих, Іісуса, визволяючого нас від майбутнього гніву.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

І сталося, коли стало багато людей на землі, в них народжувалися дочки. А сини Божі побачили, що людські дочки вродливі, й брали їх собі за жінок, яких вибирали з-поміж усіх. І промовив Господь Бог: Дух Мій не перебуватиме в цих людях повік, бо вони – тіло; тож буде їхніх днів – сто двадцять років. А в ті дні на землі були велетні – після того, як входили Божі сини до людських дочок й народжували їм: це були велетні – люди, відомі од віку.

Побачив Господь Бог, що зло людей розмножилося на землі, що кожний у своєму серці весь час пильно роздумує про зло, і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він. І Бог промовив: Зітру людину, яку Я створив, з поверхні землі – від людини до худоби, від плазунів до небесних птахів, – бо розкаявся Я, що створив їх. Та Ной знайшов благодать перед Господом Богом.

Ось родовід Ноя: Ной, праведний чоловік, який був досконалим серед свого роду, – Ной догодив Богові. Ной породив трьох синів: Сима, Хама та Яфета. А земля була зіпсута перед Богом, – наповнилася земля неправедністю. Господь Бог оглянув землю: і була вона зіпсута, бо всяке тіло понищило свою дорогу на землі. І сказав Бог Ноєві: Час кожної людини прийшов перед Мене, оскільки земля наповнилася неправедністю від них, тож ось Я знищу і їх, і землю. Тому з чотирикутних дощок зроби собі ковчег. Зробиш ковчег з перегородками і посмолиш його зсередини та ззовні смолою. Зробиш ковчег таким: у довжину ковчег – триста ліктів, у ширину – п’ятдесят ліктів, а у висоту – тридцять ліктів. Зробиш ковчег, звужуючи його: на один лікоть закінчиш його вгорі. Двері зробиш збоку. Збудуєш у ньому двоповерхові й триповерхові приміщення.

Бо ось Я насилаю потоп – води на землю, щоби знищити під небом усяке тіло, в якому є дух життя. І все, що є на землі, загине. Та з тобою Я укладу Мій завіт. Увійдеш у ковчег ти, твої сини, твоя дружина і дружини твоїх синів разом з тобою. І з усієї худоби, з усіх плазунів, з усіх звірів, з усякого тіла – по парі з усіх введеш у ковчег, щоби прогодувати з собою. Хай будуть вони – самець і самиця. З усіх крилатих птахів – за родом, і з усієї худоби – за родом, і з усіх плазунів, які повзають по землі, – за їхнім родом; по парі з усіх увійдуть до тебе, щоби прогодуватися з тобою, – самці та самиці. Ти ж візьми собі різноманітної їжі, яку їстимете, – і заготовиш собі, тож буде тобі та для них на поживу. І зробив Ной усе, що заповів йому Господь Бог, – саме так зробив.

 

Книга Буття ,

Глава 6.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії