Читання 14 вересня

Читання дня

Євангеліє

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.

І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.

Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,

і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.

Вони зраділи і згодились дати йому грошей;

і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.

Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.

І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.

Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?

Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,

і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?

І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.

Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.

І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,

і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.

Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.

І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;

бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.

І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.

Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.

І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.

Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.

І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.

Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,

а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.

Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.

Але ви були зі Мною в напастях Моїх,

і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,

щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,

але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.

Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.

І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.

Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,

бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).

Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.

І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.

Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.

І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,

говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!

З’явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.

І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.

Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,

і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.

Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.

Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?

Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?

І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.

Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.

Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?

Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.

Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.

Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.

Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.

Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.

Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!

Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.

Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.

Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.

І, вийшовши геть, гірко заплакав.

Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;

і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?

І багато іншої хули говорили проти Нього.

А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон

і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;

коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.

Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.

І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.

Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 22

Апостол

Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небесах.

Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній з подякою.

Моліться також і за нас, щоб Бог відчинив нам двері для слова, звіщати тайну Христову, за яку я і в кайданах,

щоб я відкрив її, як належить мені звіщати.

Із зовнішніми поводьтесь розсудливо, користуючись часом.

Слово ваше хай буде завжди з благодаттю, приправлене сіллю, щоб ви знали, як відповідати кожному.

Про мене все скаже вам Тихик, улюблений брат і вірний служитель та співробітник у Господі,

якого я послав до вас для того, щоб він довідався про ваші обставини і втішив серця ваші,

з Онисимом, вірним і улюбленим братом нашим, котрий від вас. Вони розкажуть вам про те, що діється тут.

Вітає вас Арістарх, ув’язнений разом зі мною, і Марк, племінник Варнави (про котрого ви отримали накази: якщо прийде до вас, прийміть його),

також Іісус, прозваний Іустом, обидва з обрізаних. Вони – єдині співробітники для Царства Божого, що були мені відрадою.

Вітає вас Єпафрас ваш, раб Іісуса Христа, котрий завжди подвизається за вас у молитвах, щоб ви перебували досконалими і збагаченими всім, що угодне Богові.

Свідчу про нього, що він має велику ревність і турботу про вас і про тих, хто перебуває в Лаодікії та Ієраполі.

Вітає вас Лука, лікар улюблений, і Димас.

Вітайте братів з Лаодікії, і Німфана та домашню церкву його.

Коли це послання прочитане буде у вас, то розпорядіться, щоб воно було прочитане і в Лаодікійській церкві, а те, що з Лаодікії, прочитайте і ви.

Скажіть Архипові: гляди, щоб ти виконав служіння, яке ти прийняв у Господі.

Привітання моєю рукою, Павловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь.

 

Послання до колосян святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

Адам пізнав Єву, свою жінку, тож вона завагітніла й народила Каїна. І сказала: Набула я людину завдяки Богові. Далі народила його брата Авеля. Авель став пастухом овець, а Каїн був землеробом.

Через якийсь час трапилося, що Каїн приніс жертву Господу з плодів землі, і Авель, – також і він приніс зі своїх первородних овець та з їхнього жиру. І Бог споглянув на Авеля та на його дари, а на Каїна і на його жертви не звернув уваги. Тож Каїн дуже засмутився і спохмурнів на обличчі. І сказав Господь Бог Каїнові: Чому став ти сумний, і чому твоє обличчя спохмурніло? Якщо ти правильно приніс, але не розділив правильно, то хіба ти не вчинив гріх? Заспокойся. До тебе він звертатиметься, але ти над ним пануватимеш.

І сказав Каїн своєму братові Авелю: Ходімо в поле. І сталося, коли вони були в полі, то Каїн напав на свого брата Авеля та вбив його. І Бог запитав Каїна: Де Авель, твій брат? Він же відповів: Не знаю; хіба ж я сторож свого брата? І сказав Бог: Що ти зробив? Голос крові твого брата волає до Мене із землі. І тепер проклятий ти від землі, яка відкрила свої уста, щоби прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона не прикладе своєї сили, щоб дати тобі. Будеш стогнати і тремтіти на землі. І сказав Каїн Господу: Надто велика моя провина, щоби простити мені; якщо сьогодні Ти проганяєш мене з поверхні землі, то сховаюся від Твого обличчя і буду стогнати й тремтіти на землі; й станеться, що кожний, хто мене зустріне, – той мене вб’є. Та Господь Бог йому сказав: Не так! Кожному, хто вб’є Каїна, відомститься у сім разів. І поклав Господь Бог знак на Каїнові, щоб не вбив його всякий, хто його зустріне. Тож відійшов Каїн від Божого обличчя і оселився в землі Наїд, напроти Едему.

І пізнав Каїн свою жінку, вона зачала й народила Еноха. Тож Каїн збудував місто і назвав місто іменем свого сина: Енох. В Еноха народився Гаїдад, а Гаїдад породив Маїіла; Маїіл породив Матусала, а Матусал породив Ламеха. І взяв собі Ламех дві жінки: ім’я однієї – Ада, а ім’я другої – Селла. Ада народила Йовела: він був батьком тих, хто живе в наметах і розводить худобу. А ім’я його брата – Ювал: він був тим, хто винайшов псалтир і гусла. Селла ж – та народила Товела, який був ковалем, він кував мідь і залізо. А сестра Товела – Ноема. Якось Ламех сказав своїм жінкам: Адо і Селло, послухайте мого голосу! Жінки Ламеха, зважте на мої слова: адже я вбив чоловіка за свою рану, – молодика за свою рану: коли за Каїна відомститься в сім разів, то за Ламеха – у сімдесят разів по сім.

Адам пізнав свою жінку Єву, вона зачала й народила сина, і дала йому ім’я Сит, промовляючи: Бог воскресив мені іншого нащадка замість Авеля, якого вбив Каїн. А в Сита народився син, і він дав йому ім’я Енос. Він надіявся прикликати ім’я Господа Бога.

 

Книга Буття ,

Глава 4.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії