Читання 12 вересня

Читання дня

Євангеліє

В один з тих днів, коли Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященники і книжники зі старійшинами

і запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, і скажіть Мені:

хрещення Іоаннове було з небес, чи від людей?

Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо: з небес, то скаже: чому ж ви не повірили йому?

а коли скажемо: від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоанн є пророк.

І відповідали: не знаємо звідки.

Іісус сказав їм: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

І почав Він говорити до людей таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, і відлучився на довгий час;

і у свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.

І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.

Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.

Але виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім, уб’ємо його, і спадщина буде наша.

І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?

Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: хай не буде так!

Але Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? (Пс. 117,22).

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.

І шукали в цей час первосвященники і книжники, щоб накласти на Нього руки, та побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.

І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.

І вони запитали Його: Учителю! ми знаємо, що Ти правдиво говориш і вчиш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;

чи варто нам давати податок кесареві, чи ні?

Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?

Покажіть Мені динарій: чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.

Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові.

І не могли піймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.

Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:

Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то брат його повинен взяти жінку його і відродити потомство братові своєму.

Було сім братів; перший взяв жінку і помер бездітним;

взяв ту жінку другий, і той помер бездітним;

взяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли;

після всіх померла і жінка;

отже, у воскресіння, котрому з них буде вона жінкою, бо семеро мали її за жінку?

Іісус сказав їм у відповідь: чада віку цього одружуються і виходять заміж;

а ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж,

і вмерти вже не можуть, бо вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння.

А що мертві воскреснуть, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова.

Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

На це деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

І більше не насмілювались питати Його ні про що. Він же сказав їм:

як це кажуть, що Христос є Син Давидів,

а сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,

доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Отже, Давид називає Його Господом; як же Він Син йому?

І коли увесь народ слухав, Він сказав учням Своїм:

стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали в народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,

які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

Євангеліє від Луки,

Глава 20

Апостол

Бажаю, щоб ви знали, який подвиг я маю заради вас і заради тих, котрі в Лаодікії та Ієраполі, і заради всіх, хто не бачив обличчя мого в тілі,

щоб утішилися серця їхні, з’єднані в любові для всякого багатства досконалого розуміння, для пізнання тайни Бога і Отця і Христа,

в Якому приховані всі скарби премудрості й відання.

Це я кажу для того, щоб хтонебудь не обманув вас улесливими словами;

бо я, хоч і відсутній тілом, але духом перебуваю з вами і радію, коли бачу благоустрій і твердість вашої віри в Христа.

Тому, як ви прийняли Христа Іісуса Господа, так і ходіть у Ньому,

будучи укорінені і утверджені в Ньому та зміцнені у вірі, як ви навчені, збагачуючись у ній з подякою.

Глядіть, браття, щоб хто не звабив вас філософією й пустою оманою, за переказом людським, за стихіями світу, а не за Христом;

бо в Ньому живе уся повнота Божества тілесно,

і ви маєте повноту в Ньому, Котрий є глава всякого начальства і власті.

В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим;

будучи поховані з Ним у хрещенні, в Ньому ви і разом воскресли вірою в силу Бога, Котрий воскресив Його з мертвих,

і вас, що були мертві в гріхах і в необрізанні плоті вашої, оживив разом з Ним, простивши нам усі гріхи,

знищивши вченням рукопис, що був про нас і проти нас, і Він взяв його із середовища і прибив до хреста;

забравши сили у начальств і властей, владно віддав їх на ганьбу, подолавши їх Собою.

Отож хай ніхто не осуджує вас за їжу або пиття, чи за яке свято, або за новий місяць, або за суботу:

це – тінь майбутнього, а тіло  – у Христі.

Хай ніхто не зваблює вас самовільною смиренномудрістю та служінням Ангелів, втручаючись в те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тілесним своїм розумом

і не тримаючись голови, від якої все тіло, з’єднуване і зміцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим.

Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то для чого ви, як ті, що живуть у світі, дотримуєтесь постанов:

не доторкуйся, не вкушай, не торкайся

(що все знищується від вживання), за заповідями та вченням людським?

Це має тільки вигляд мудрості в самовільному служінні, смиренномудрості та виснаженні тіла, в деякому нехтуванні про насичення плоті.

 

Послання до колосян святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

І довершені були небо та земля, і повне їхнє впорядкування. І закінчив Бог шостого дня Свої діла, котрі робив, і відпочив сьомого дня від усіх Своїх діл, котрі створив. І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в той день відпочив від усіх Своїх діл, які почав Бог творити.

Це книга походження неба та землі, коли це сталося, – того дня, в який Бог створив небо і землю, і всяку польову зелень – перше, ніж з’явилася на землі, й усяку польову рослинність – перше, ніж посходила: тому що не дав Бог дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю. Та із землі виходило джерело й зрошувало всю поверхню землі. І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою. І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, й оселив там людину, яку створив. І ще виростив Бог із землі всякі дерева – гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла.

А з Едему виходить ріка, щоби зрошувати рай; звідти вона розділяється на чотири рукави. Назва одного – Фісон: він протікає повз всю Евілатську землю – там, де є золото; золото тієї землі добре, і там є гранат і зелений камінь. А назва другої ріки – Ґеон: це та, що протікає повз всю землю Ефіопії. Третя ріка – Тигр: вона тече напроти ассирійців. Четверта ж ріка – Євфрат.

І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в раю, щоб обробляти його та доглядати. І заповів Господь Бог Адамові, кажучи: Плоди з усякого дерева, що в раю, вживатимеш у їжу. А з дерева пізнання добра й зла – не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помретеa!

І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника – такого, як він. І створив Бог ще із землі всіх польових звірів, і всіх небесних птахів; Він привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як назвав Адам кожну живу душу, – так вона і звалася. І дав Адам назви всім тваринам, всім небесним птахам і всім польовим звірам, та Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього. Тож Бог наслав глибокий сон на Адама, і той заснув. І Бог взяв одне з його ребер, а його місце заповнив тілом. Ребро, яке взяв у Адама, Господь Бог перетворив на жінку і привів її до Адама. І сказав Адам: Це тепер кістка з моїх кісток і тіло з мого тіла! Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята. Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, – і будуть обоє одним тілом. І були обоє нагі, – і Адам, і його жінка, – та не соромилися.

 

Книга Буття ,

Глава 2.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії