Читання 9 вересня

Читання дня

Євангеліє

Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,

кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.

В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.

Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,

але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.

І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?

Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?

кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?

Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:

два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.

Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:

пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.

А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!

Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.

Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.

Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.

Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.

І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?

Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;

знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.

Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.

Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.

Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.

Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!

бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?

Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.

Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.

Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,

і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.

Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,

бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,

і будуть бити, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.

Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.

Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,

і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?

Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.

Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.

І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.

Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:

чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.

Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.

І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 18

Апостол

Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.

Благаю Єводію, благаю Синтихію мислити те саме в Господі.

Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що подвизалися в благовісті разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена – в книзі життя.

Радуйтесь завжди в Господі, і ще кажу: радуйтесь.

Лагідність ваша хай буде відома всім людям. Господь близько.

Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,

і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Іісусі.

Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.

Чого ви навчились, що прийняли і чули і бачили в мені, те виконуйте,– і Бог миру буде з вами.

Я дуже зрадів у Господі, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.

Говорю це не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є;

умію жити і в нестатку, вмію жити і в достатку; навчився всього і у всьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатку.

Усе можу в Іісусі Христі, Який мене зміцнює.

А втім ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.

Ви знаєте, филипійці, що з початку благовістя, коли я вийшов з Македонії, жодна церква не виявила мені уваги подавання та приймання, крім вас одних;

ви і до Фессалоніки і раз і два присилали мені на потребу.

Кажу це не тому, що я шукав подавання; але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.

Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Єпафродіта надіслане вами, як благовонне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові.

Бог мій хай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Іісусом.

Богові ж і Отцеві нашому слава на віки вічні! Амінь.

Вітайте кожного святого у Христі Іісусі. Вітають вас браття, що перебувають зі мною.

Вітають вас усі святі, а найбільше з кесаревого дому.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.

 

Послання до филипийців святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

Симон, син Онія, великий священик, який у своєму житті відремонтував дім, – і у свої дні він скріпив храм.

І ним засновано висоту двору, високе укріплення огорожі храму.

У його дні висічено став для води, – озеро, наче море обводом.

Він дбав за свій народ, щоб не впав, і укріпив місто в облозі.

Як прославлений був він посеред храму, при виході з дому завіси!

Як рання зірка посеред хмари, як повня місяця в дні свята,

як сонце, що світить на храм Всевишнього, як лук, що світить у хмарах слави,

як цвіт троянд у нові дні, як лілея біля джерела води, як ліванська гілка в дні жнив,

як вогонь і ладан у кадильниці, як золотий посуд, повністю кований, прикрашений усяким дорогоцінним каменем,

 як оливкове дерево, що видає плоди, і як кипарис, що піднявся до хмар.

Коли він брав одяг слави і вдягався в повноту хвали, коли підходив до святого жертовника, він прославив одяг освячення.

Коли ж приймав частини з рук священика, і він стояв при вогнищі жертовника, довкола нього – вінець братів, як кедрові галузки в Лівані, і оточили його, як стебло пальм,

і всі сини Аарона в їхній славі, та Господній принос в їхніх руках перед усім збором Ізраїля,

і завершення служінь на вівтарях, щоб прикрасити принос Всевишнього Вседержителя,

він простягнув свою руку до жертви виливання і вилив з крові винограду, вилив на основи жертовника запах запашності Всевишньому Цареві всього.

Тоді закричали сини Аарона, видали звук кованими трубами, дали почути великий звук на згадку перед Всевишнім.

Тоді весь народ враз поспішив і припав долілиць до землі, щоб поклонилися Господу, їхньому Вседержителеві, Всевишньому Богові.

І співаки видали хвалу своїми голосами, великими звуками приносили насолоду співом.

І народ помолився до Господа Всевишнього молитвою перед Всевишнім, аж доки не закінчено Господнє святкування і не виповнили його службу.

Тоді, зійшовши, він підняв свої руки над усім збором синів Ізраїля, щоби дати Господнє благословення зі своїх губ і похвалитися Його Іменем.

І повторили поклоніння, щоб одержати благословення від Всевишнього.

І тепер поблагословіть Бога всіх, що робить велике всьому, що підносить наші дні від лона і чинить з нами за Своїм милосердям.

Нехай дасть нам веселість серця і нехай буде мир у наші дні в Ізраїлі на дні віку.

Нехай буде нам ввірене Його милосердя і в наші дні нехай нас визволить.

Двома народами знехтувала моя душа, і третій не є народом.

Ті, що сидять на горах Самарії та Филистії, і безумний народ, що живе в Сікімі.

Напоумлення розуму і пізнання написав у цій книзі Ісус, син Сираха, Елеазар‑єрусалимець, який видав мудрість зі свого серця.

Блаженний той, хто за цим житиме, і хто це покладе у своєму серці, буде мудрий.

Бо якщо це зробиш, на все будеш спроможний, бо Господній страх – його слід, і Він дав мудрість побожним. Благословенний Господь навіки. Нехай так буде, нехай так буде.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 50.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії