Читання 6 вересня

Читання дня

Євангеліє

Сказав же Господь і учням Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно;

і, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? дай звіт про управительство твоє: бо ти не можеш більше керувати.

Тоді управитель сказав сам в собі: що мені робити? господар мій відбирає в мене управління домом: копати не можу, просити соромлюсь;

знаю, що зробити, щоб прийняли мене в свої доми, коли буду усунутий від управління домом.

І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?

Він сказав: сто мір олії. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.

Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.

І похвалив господар управителя невірного, що розсудливо зробив; бо сини віку цього здогадливіші синів світла в роді своїм.

І Я кажу вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.

Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.

Отже, якщо ви в неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?

І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?

Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному виявлятиме старанність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.

Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.

Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзотне перед Богом.

Закон і пророки до Іоанна; з цього часу Царство Боже благовіствується, і всякий зусиллям входить у нього.

Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону пропаде.

Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.

Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і віссон**  і щодня розкішно бенкетував.

Був також один убогий, на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах

і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси, приходячи, лизали струпи його.

Прийшов час вмерти вбогому і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.

І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його

і, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме! змилосердься наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.

Але Авраам сказав: чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – зле; отже, тепер він тут утішається, а ти страждаєш;

і до всього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, так само звідти до нас не переходять.

Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого,

бо в мене є п’ять братів; хай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.

Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; хай слухають їх.

Він же сказав: ні, отче Аврааме! але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.

Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 16

Апостол

Отже, коли є яке втішання у Христі, коли є яка відрада любові, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і співчутливість,

то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту ж любов, будьте однодушні та однодумні;

нічого не робіть з любові до суперечок або чванливості, але в смиренномудрості вважайте один одного вищим за себе.

Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,

бо у вас повинні бути ті самі почування, які і у Христі Іісусі:

Він, будучи образом Божим, не вважав за посягання бути рівним Богові;

але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;

смирив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної.

Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,

щоб перед іменем Іісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і преісподніх,

і всякий язик сповідував, що Господь Іісус Христос у славу Бога Отця.

Отже, улюблені мої, як ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутності, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння;

тому що Бог створює в вас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.

Усе робіть без нарікання й сумніву,

щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими, непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не марно подвизався і не марно трудився.

Але якщо я і стаю жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радуюсь і співрадію усім вам.

Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.

Надіюсь же в Господі Іісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.

Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.

Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Іісусу Христу.

А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовіствуванні.

Отож я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.

Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.

А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродіта, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,

бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.

Бо він був хворий при смерті, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалась мені печаль до печалі.

Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і я був менше засмучений.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю, і таких майте в повазі,

бо він за діло Христове близький був до смерті, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити недостаток ваших послуг мені.

 

Послання до филипійців святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

І після цього встав Натан, щоб пророкувати в дні Давида.

  Як жир, відділений від жертви спасіння, так Давид від синів Ізраїля.

 Він забавлявся між левами, як між козлами, і між ведмедями, як між ягнятами овець.

У своїй молодості, хіба він не вбив велетня і зняв погорду з народу, коли простягнув руку з каменем пращі, щоб скинути гордість Голіафа?

Адже він закликав до Господа Всевишнього, і Він дав його правиці силу погубити сильного чоловіка в бою, підняти ріг1 свого народу.

Так його прославили в десятках тисяч і хвалили його Господніми благословеннями, коли він носив вінець слави.

Бо він вигубив ворогів довкола і присмирив филистимців, противників, аж до сьогодні розбив їхній ріг.

У всякому своєму ділі дав прославляння Святому Всевишньому словом слави. Усім своїм серцем оспівав і полюбив Того, Хто його створив.

І поставив співців перед жертовником, і члени насолоджувалися їхнім голосом. Тож кожного дня співатимуть свої пісні.

 Поклав гарний порядок на свята і прикрасив часи до закінчення, коли вони хвалили Його святе Ім’я, і щоб від ранку видавали звук освячення.

 Господь забрав його гріхи і підняв його ріг навіки, і дав йому завіт царів і престол слави в Ізраїлі.

 Після нього встав розумний син і через нього поселився на широті.

 У дні миру зацарював Соломон, якому Бог дав спокій довкола, щоб він поставив дім Його Імені та приготував святе навіки.

 Яким мудрим ти став у твоїй молодості, і ти, як ріка, наповнився розумності.

 Твоя душа покрила землю, і ти наповнив її притчами загадок.

 Твоє Ім’я пішло до островів далеко, і ти був улюблений за твій мир.

 У піснях, притчах, оповіданнях і в поясненнях тобою були вражені країни.

 В Імені Господа Бога, що називається Богом Ізраїля, ти зібрав золото, як олово, і ти помножив срібло, як свинець.

 Ти нахилив свої боки до жінок, і ти був здоланий твоїм тілом.

 Ти поставив пляму на твоїй славі, і ти опоганив твоє насіння, щоб навести гнів на твоїх дітей і бути вколеним за твою нерозумність,

 щоби були два царства, і з Єфрема почати бунтівниче царство.

 Та Господь не залишив Своє милосердя і не знищив Своїх слів, не залишив Свого вибраного нащадка і не знищив насіння, що його полюбило. І Він дав останок Якову і Давидові – корінь з нього.

 І Соломон спочив після батьків, і залишив по собі зі свого насіння безумність народу і Ровоама з малим розумом, який відвів народ через свою раду.

 І був Єровоам, син Навата, який привів Ізраїля до гріха і дав Єфремові дорогу гріха. І дуже розмножилися їхні гріхи, щоб вони відійшли з їхньої землі.

 І вони шукали все нікчемне, аж доки на них не прийшла помста.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 47.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії