Читання 2 вересня

Читання дня

Євангеліє

Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.

Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.

Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.

Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть;

але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після вбивства вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.

Чи не п’ять малих птахів продаються за два ассарія? і жоден з них не забутий Богом.

А у вас і волосся на голові все пораховане. Отже, не бійтесь; ви дорожчі за багатьох малих птахів.

Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає його перед Ангелами Божими;

а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.

І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто скаже хулу на Святого Духа, тому не проститься.

Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати, або що говорити,

бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.

Хтось з народу сказав Йому: Учителю! скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною.

Він же сказав чоловікові тому: хто поставив Мене судити чи ділити вас?

При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.

І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива;

і міркував він в собі: що мені робити? нема куди мені зібрати плодів моїх.

І сказав: ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє,

і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.

Але Бог сказав йому: нерозумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?

Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.

Сказав учням Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти, ні для тіла,– в що вдягнутися:

душа більша за їжу, і тіло – за одежу.

Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них нема ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів?

І хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?

Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого ж піклуєтесь про інше?

Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть; але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.

Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!

Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не турбуйтесь,

бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, що ви маєте потребу в тому;

перш над усе шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.

Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.

Продавайте майно ваше і давайте милостиню. Приготуйте собі гаманці, що не старіють, і скарби, що не зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить,

бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.

Хай будуть чресла ваші підперезані і світильники засвічені.

І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.

Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде їх пильнуючими; істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх, та, підходячи, служитиме їм.

І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.

Ви знаєте, що коли б знав господар дому, о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.

Будьте ж і ви готові, бо в який час не сподіваєтесь, прийде Син Людський.

Тоді сказав Йому Петро: Господи! чи до нас притчу цю говориш, чи до всіх?

Господь же сказав: хто вірний і мудрий домоправитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?

Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.

Істинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.

Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та напиватись,–

то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.

Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий;

а той, хто не знав і зробив те, за що треба карати, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато доручено, з того більше й запитається.

Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!

Хрещенням маю Я хреститися; і як Я тужу, поки це здійсниться!

Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення;

бо віднині п’ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох:

батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так;

і коли віє південний вітер, говорите: спека буде; і буває.

Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?

Чому ж ви і по собі не судите, що має бути?

Коли ти йдеш з суперником своїм до правителя, то дорогою подбай визволитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя не віддав тебе катові, а кат не кинув би тебе в темницю.

Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси і останнього мідяка.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 11

Апостол

Отож я, в’язень заради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,

з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного любов’ю,

прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.

Одне тіло і один дух, як ви й покликані до однієї надії покликання вашого;

один Господь, одна віра, одне хрещення,

один Бог і Отець усіх, Котрий над усіма, і через усіх, і в усіх нас.

Кожному ж з нас дана благодать у міру дару Христового.

Тому й сказано: піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям (Пс. 67,19).

А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?

Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.

І Він поставив одних Апостолами, інших пророками, інших Євангелістами, інших пастирями та вчителями,

на довершення святих, на діло служіння, для творення Тіла Христового,

аж доки всі прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного віку Христового;

щоб ми не були вже дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,

а істинною любов’ю всі зростали в Того, Котрий є глава Христос,

з Котрого все тіло, яке складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує прирощення для створення самого себе в любові.

Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,

будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.

Вони, дійшовши до бездушності, віддалися розпусті так, що чинять всяку нечистоту з ненаситністю.

Але ви не так пізнали Христа;

тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились,– бо істина в Іісусі,–

відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,

а обновитися духом розуму вашого

і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.

Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.

Гніваючись, не грішіть: хай сонце не зайде у гніві вашому;

і не давайте місця дияволові.

Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто в потребі.

Ніяке гниле слово хай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.

І не ображайте Святого Духа Божого, Яким покладено на вас печать в день викуплення.

Усяке роздратування і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою хай будуть знищені у вас;

а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.

 

Послання до єфесян святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

Гордість висоти, твердь чистоти, вигляд неба у видінні слави.

 Сонце, коли з’являється, виходячи, проповідує дивовижну річ, діло Всевишнього.

У свій південь висушує країну, і перед його спекою хто встоїть?

Хто роздмухує піч, є в спекотних ділах. Сонце, що палить гори, потрійно гаряче. Воно видає вогняний дух і, випускаючи проміння, затемнює очі.

Великий Господь, що його зробив, і Своїми словами приспішив хід.

І місяць є завжди у своєму часі, щоб вказувати часи і знак віку.

Від місяця – знак свята, – світило, що зменшується до зникнення.

Кожний місяць має свою назву від того, що виростає дивовижно в зміні, спорядження обозів на висоті, що світить на небесній тверді.

Краса неба – слава зірок, прикраса, що світить на Господніх висотах.

 За словами Святого стануть за присудом і не послабнуть у своїх сторожах.

 Глянь на райдугу і поблагослови Того, Хто її створив, вона дуже гарна у своєму світінні.

 Вона обійшла небо в поході слави, руки Всевишнього її розтягнули.

 За Його наказом поспішив сніг, і Він спішно посилає стріли Свого суду.

 Через це відкрилися скарбниці, і вилетіли хмари, як птахи.

 У Його величності Він зробив хмари сильними, і град побив каміння. Голос Його грому завдав болю землі,

 і під Його поглядом зрушаться гори. За Його волею подує південний вітер,

 і північна буря та подув вітру.

 Він посипає сніг, як птахи, що летять, і його осідання – як сарана, що осіла. Око буде захоплюватися красою його білості, а серце жахнеться його паданням.

 Він сипле на землю іній, як сіль, і він, стверднувши, має гострі кінці.

 Зимовий північний вітер подує, і ствердне лід на воді. Він розстилається на всьому зборі води, і його одягне вода, як панцир.

 Він поїдає гори і спалить пустелю, і нищить зелень, як вогонь.

 Мряка приспішує лікування всього, зустрічна роса веселить від спеки.

 Своїм задумом Він втихомирив безодню і посадив у ній острови.

 Ті, що плавають морем, розповідають про Його труди, і ми дивуємося тому, що чуємо нашими вухами.

 Там преславні та дивовижні діла, різновидність усякого життя, творіння китів.

 Через Нього провадить Його ангел, і все створене Його словом.

 Багато скажемо і не охопимо все, і кінець слів: Він є все.

 Як матимемо силу хвалити? Бо Він великий понад усі Його діла.

 Страшний Господь і дуже великий, і Його сила дивовижна.

 Прославляючи Господа, піднесіть Його вгору, наскільки лише зможете, бо Він ще й від цього вищий. І, підносячи Його вгору, примножте силу, не спочивайте, бо не охопите.

 Хто Його побачив і розповість? І хто Його звеличує так, як Він є?

 Багато зі схованого є більше від цього, бо ми побачили мало Його діл.

 Адже Господь зробив усе і дав побожним мудрість.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 43.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії