Читання 29 серпня

Читання дня

Євангеліє

Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів, і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.

І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;  і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.

А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.

Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.

Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;

інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.

І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.

Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.

Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.

День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.

Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?

Бо їх було близько п’яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

І зробили так, і розсадили всіх.

Він же, взявши п’ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.

І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.

Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?

Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.

Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.

Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,

сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.

Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.

Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?

Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.

Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.

Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.

І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.

І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:

явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.

Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.

Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.

Коли ж він це говорив, з’явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.

І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.

І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.

Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:

його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.

Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.

Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.

Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.

І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:

вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.

Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.

Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?

Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою

і сказав їм: хто прийме це дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.

При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.

Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;

і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;

але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.

Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?

Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;

бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.

А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.

Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.

І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.

Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 9

Апостол

Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, святим і вірним у Христі Іісусі, які перебувають у Єфесі:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Котрий благословив нас у Христі всяким духовним благословінням у небесах,

бо Він вибрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові,

наперед призначивши усиновити нас Собі через Іісуса Христа, за благоволінням Своєї волі,

на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він облагодатствував нас в Улюбленому,

в Котрому ми маємо викуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його,

яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні,

відкривши нам таємницю волі Своєї, за Своїм благоволінням, яке Він раніше поклав у Ньому,

в установлення повноти часів, щоб усе небесне і земне з’єднати під главою Христом.

У Ньому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї,

щоб бути нам, які раніше уповали на Христа, на похвалу слави Його.

В Ньому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Нього, були відзначені обітованним Святим Духом,

14 Котрий є запорукою спадщини нашої для викуплення уділу Його, на похвалу слави Його.

Тому і я, почувши про вашу віру в Христа Іісуса і про любов до всіх святих,

безперестанно дякую за вас Богові, згадуючи вас в молитвах моїх,

щоб Бог Господа нашого Іісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості і одкровення для пізнання Його,

і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія покликання Його і яке багатство славної спадщини Його для святих,

і яка безмірна велич могутності Його в нас, віруючих по діянню превеликої сили Його,

якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах,

вище від усякого Начальства і Влади, і Сили, і Господства, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому,

і все підкорив під ноги Йому, і поставив Його вище всього, главою Церкви,

яка є тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.

 

Послання до єфесян святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

Лише той, хто віддає свою душу і роздумує про закон Всевишнього, вишукає мудрість усіх давніх і займається пророцтвами, збереже розповідь славних мужів і разом увійде у звороти притч.

Він вишукає таємне притч і ознайомиться із загадками притч.

Він служитиме між вельможами і покажеться перед володарями. Пройде крізь землі чужих народів, бо випробував у людях добро і зло.

Він піддасть своє серце, щоб рано встати до Господа, Який його створив, і помолиться перед Всевишнім. І він відкриє свої вуста в молитві та помолиться за свої гріхи.

Якщо великий Господь забажає, наповниться духом розумності. Він виллє слова своєї мудрості та в молитві визнається Господу.

Він випрямить раду і вмілість, і роздумуватиме над його таємницями.

Він виявить напоумлення свого навчання і похвалиться в законі Господнього завіту.

Численні похвалять його розум, і аж до віку він не буде винищений. Його пам’ять не буде відсунена, і його ім’я житиме в родах родів.

 Народи розповідатимуть про його мудрість, і збір сповістить його похвалу.

 Поки залишається, оставить ім’я більше, ніж тисячі, і коли спочине, додасть собі.

 Подумавши, ще розповім, і я наповнився, як повня місяця.

 Вислухайте мене, преподобні сини, і виростите, як роза, що росте на мочарі потоку.

 Видайте запашність, як ладан, і видайте цвіт, як лілея. Дайте голос, похваліть разом і поблагословіть Господа за всі діла.

 Дайте величність Його Імені та прославляйте в хвалі Його піснями губ і гуслами, і так скажете в прославлянні:

 Які дуже добрі всі Господні діла, і всякий припис буде у своєму часі.

 Не можна казати: Що це? Навіщо це? Бо все у своєму часі шукатиметься. Його словом вода стала, мов копиця, і словом Його вуст – збірник вод.

 У Його наказі – уся милість, і немає нікого, хто зменшить Його спасіння.

 Діла всякого тіла перед Ним, і немає нікого, хто сховається від Його очей.

 Він від віку до віку поглянув, і ніщо не є дивовижним перед Ним.

 Не можна сказати: Що це? Навіщо це? Бо все створене на їхню потребу.

 Його благословення покрило, як ріка, і, як потоп, напоїло сушу.

 Його гнів так успадкує народи, як Він повернув води на солоні.

 Його дороги прямі для побожних, так само спотикання для беззаконних.

 Добро створене для добрих від початку, так само зло – для грішних.

 Вершок усякої потреби для життя людини – вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, молоко і мед, кров винограду, олія і одяг.

 Це все є для побожних на добро, так само для грішних обернеться на зло.

 Є духи, які створено на помсту, і в їхньому гніві скріпили свої бичування. У часі кінця виливають силу і зменшать гнів їхнього Творця.

 Вогонь, град, голод і смерть, – усе це створене на помсту.

 Зуби диких звірів, скорпіони, гадини і меч – месник на вигублення безбожних.

 У його заповіді вони розвеселяться і на землі приготуються на потребу, і в їхніх часах не переступлять слово.

 Через це від початку я укріпився, роздумав і залишив у писанні.

 Усі Господні діла добрі, і Він подасть усе потрібне у Свій час,

 і не можна сказати: Це гірше від цього, бо все вважатиметься добрим у часі.

 І тепер усім серцем і вустами співайте і благословіть Господнє Ім’я.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 39.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії