Читання дня
Євангеліє
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?
Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.
Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;
а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;
а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;
а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;
а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.
Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.
Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!
Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.
Іісус запитав його: як твоє ім’я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.
І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.
Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:
вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.
Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
І ось, прийшов чоловік на ім’я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,
бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.
І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися,
підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.
І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.
Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.
Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.
Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.
Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.
Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.
І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.
Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.
І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.
І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.
Євангеліє від Луки,
Глава 8
Апостол
Браття! якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідності, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений.
Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христовий.
Бо хто вважає себе чимнебудь, коли він є ніщо, той обманює себе.
Кожний хай випробовує своє діло, і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому,
бо кожний свій тягар понесе.
Той, хто навчається словом, хай ділиться з наставником усяким добром.
Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне.
Хто сіє в плоть свою, від плоті пожне тління, а хто сіє в дух, від духа пожне життя вічне.
Роблячи добро, не будемо сумувати, бо в свій час пожнемо, якщо не ослабнемо.
Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм по вірі.
Бачите, як багато я написав вам власною рукою.
Ті, які бажають хвалитися по плоті, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб не бути гонимими за хрест Христовий,
бо й ті, що обрізуються, і самі не додержують закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися у вашій плоті.
А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Іісуса Христа, котрим для мене світ розп’ятий і я для світу.
Бо у Христі Іісусі нічого не значить ні обрізання, ні необрізання, а нове творіння.
Тим, які живуть за цим правилом, мир їм і милість, та Ізраїлеві Божому.
А втім ніхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Іісуса на тілі моїм.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа з духом вашим, браття. Амінь.
Послання до галатів святого апостола Павла,
Глава 6
Старий Заповіт
Усякий друг скаже: І я подружився. Але є друг, що по імені тільки друг.
Чи це не смуток, що наближає аж до смерті, приятель і друг, що обернувся на ворога?
О, лукавий задум, звідки ти прикотився, щоб покрити сушу оманою?
Приятель радіє, коли в друга радість, а в час скорботи буде проти нього.
Приятель терпить другові задля шлунка, а перед війною візьме щит.
Не забудь друга у твоїй душі й не забудеш його у твоїх маєтках.
Кожний радник підносить раду, але є такий, що собі радить.
Бережи твою душу від радника і пізнай перше, яка в нього потреба, бо й він собі порадить, щоби часом не впав на тебе жереб,
і скаже тобі: Твоя дорога гарна і стане напроти, щоб побачити те, що тобі трапиться.
Не радься з тим, що підглядає тебе, і сховай раду від тих, що ревнують тебе.
Не приставай до цих для всякої поради: З жінкою про її ревнощі, зі страхопудом – про війну, з купцем – про переміну, з торгівцем – про продаж, із заздрісним – про вдячність, і з немилосердним – про доброту, з лінивим – про всяке діло і з річним найманцем – про закінчення, з лінивим рабом – про багато праці.
Але лиш будь постійно з побожним чоловіком, про якого взнаєш, що він зберігає заповіді, який у своїй душі – за твоєю душею, і якщо ти спотикнешся, він тобі співчуватиме.
І постав раду серця, бо немає в тобі вірнішого за нього.
Адже душа людини часом звикла сповіщати більше, ніж сім сторожів, що сидять на висоті для сторожі.
І помолися до Всевишнього про все це, щоб ти в правді випростував твою дорогу.
Слово – початок усякого діла, і перед усяким ділом – рада.
Стопа – знак зміни серця. Чотири частини появляються:
добро і зло, життя і смерть, а хто ними постійно володіє, – це язик.
Є досвідчений чоловік, що повчає багатьох, і є некорисний для власної душі.
Є мудрий у словах, що зненавиджений, цей буде позбавлений усякої їжі.
Бо йому не дано милості від Господа, бо він позбавлений усякої мудрості.
Є мудрий власною душею, і діла його розуму на тілі.
Мудра людина напоумить свій народ, і плоди його розуму вірні.
Мудра людина наповниться благословенням, і блаженним називають її всі, хто її бачить.
Життя людини пораховане днями, і дні Ізраїля нечисленні.
Мудрий у своєму народі успадкує пошану, і його ім’я житиме навіки.
Дитино, випробовуй твою душу у твоєму житті та дивись, що для неї погане, і не дай її.
Бо не все всім годиться, і не всяка душа всім радіє.
Не будь ненаситним у всяких ласощах і не розпливайся над їжею.
Адже в багатьох стравах є хвороба, і ненаситність наближає аж до недуги.
Численні померли через ненаситність, а хто оберігається, той додасть собі життя.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 37.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії