Читання 27 серпня

Читання дня

Євангеліє

Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,

і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,

і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.

Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:

вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;

а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;

а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;

інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?

Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.

Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;

а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;

а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;

а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;

а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.

Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.

І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.

Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.

Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.

Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?

І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.

Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.

Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!

Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.

Іісус запитав його: як твоє ім’я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.

І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.

Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.

Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.

Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.

І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.

А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.

Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:

вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.

Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.        

І ось, прийшов чоловік на ім’я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,

бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.

І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно,  ні в жодного не змогла вилікуватися,

підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.

І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?

Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.

Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.

Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.

Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.

Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.

Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.

Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.

І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.

Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.

І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.

І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 8

Апостол

Браття! якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідності, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений.

Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христовий.

Бо хто вважає себе чимнебудь, коли він є ніщо, той обманює себе.

Кожний хай випробовує своє діло, і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому,

бо кожний свій тягар понесе.

Той, хто навчається словом, хай ділиться з наставником усяким добром.

Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне.

Хто сіє в плоть свою, від плоті пожне тління, а хто сіє в дух, від духа пожне життя вічне.

Роблячи добро, не будемо сумувати, бо в свій час пожнемо, якщо не ослабнемо.

Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм по вірі.

Бачите, як багато я написав вам власною рукою.

Ті, які бажають хвалитися по плоті, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб не бути гонимими за хрест Христовий,

бо й ті, що обрізуються, і самі не додержують закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися у вашій плоті.

А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Іісуса Христа, котрим для мене світ розп’ятий і я для світу.

Бо у Христі Іісусі нічого не значить ні обрізання, ні необрізання, а нове творіння.

Тим, які живуть за цим правилом, мир їм і милість, та Ізраїлеві Божому.

А втім ніхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Іісуса на тілі моїм.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з духом вашим, браття. Амінь.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,

Глава 6

Старий Заповіт

Усякий друг скаже: І я подружився. Але є друг, що по імені тільки друг.

 Чи це не смуток, що наближає аж до смерті, приятель і друг, що обернувся на ворога?

О, лукавий задум, звідки ти прикотився, щоб покрити сушу оманою?

Приятель радіє, коли в друга радість, а в час скорботи буде проти нього.

Приятель терпить другові задля шлунка, а перед війною візьме щит.

Не забудь друга у твоїй душі й не забудеш його у твоїх маєтках.

Кожний радник підносить раду, але є такий, що собі радить.

Бережи твою душу від радника і пізнай перше, яка в нього потреба, бо й він собі порадить, щоби часом не впав на тебе жереб,

і скаже тобі: Твоя дорога гарна і стане напроти, щоб побачити те, що тобі трапиться.

 Не радься з тим, що підглядає тебе, і сховай раду від тих, що ревнують тебе.

 Не приставай до цих для всякої поради: З жінкою про її ревнощі, зі страхопудом – про війну, з купцем – про переміну, з торгівцем – про продаж, із заздрісним – про вдячність, і з немилосердним – про доброту, з лінивим – про всяке діло і з річним найманцем – про закінчення, з лінивим рабом – про багато праці.

 Але лиш будь постійно з побожним чоловіком, про якого взнаєш, що він зберігає заповіді, який у своїй душі – за твоєю душею, і якщо ти спотикнешся, він тобі співчуватиме.

 І постав раду серця, бо немає в тобі вірнішого за нього.

 Адже душа людини часом звикла сповіщати більше, ніж сім сторожів, що сидять на висоті для сторожі.

 І помолися до Всевишнього про все це, щоб ти в правді випростував твою дорогу.

 Слово – початок усякого діла, і перед усяким ділом – рада.

 Стопа – знак зміни серця. Чотири частини появляються:

 добро і зло, життя і смерть, а хто ними постійно володіє, – це язик.

 Є досвідчений чоловік, що повчає багатьох, і є некорисний для власної душі.

 Є мудрий у словах, що зненавиджений, цей буде позбавлений усякої їжі.

 Бо йому не дано милості від Господа, бо він позбавлений усякої мудрості.

 Є мудрий власною душею, і діла його розуму на тілі.

 Мудра людина напоумить свій народ, і плоди його розуму вірні.

 Мудра людина наповниться благословенням, і блаженним називають її всі, хто її бачить.

 Життя людини пораховане днями, і дні Ізраїля нечисленні.

 Мудрий у своєму народі успадкує пошану, і його ім’я житиме навіки.

 Дитино, випробовуй твою душу у твоєму житті та дивись, що для неї погане, і не дай її.

 Бо не все всім годиться, і не всяка душа всім радіє.

 Не будь ненаситним у всяких ласощах і не розпливайся над їжею.

 Адже в багатьох стравах є хвороба, і ненаситність наближає аж до недуги.

 Численні померли через ненаситність, а хто оберігається, той додасть собі життя.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 37.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії