Читання 23 серпня

Читання дня

Євангеліє

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.

Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.

Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.

Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.

Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.

І дали знак товаришам з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.

Побачивши це, Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний.

Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили;

також і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона. І сказав Іісус Симонові: не бійся; віднині будеш ловцем людей.

І витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

Коли Іісус був в одному місті, прийшов чоловік увесь в проказі і, побачивши Іісуса, упав ниць і благав Його: Господи! якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.

Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.

І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священникові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.

Але тим більше розповсюджувалася чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від недугів своїх.

А Він відходив у безлюдні місця і молився.

Одного дня, коли Він вчив, і сиділи тут фарисеї і вчителі закону, що поприходили з усіх місць Галілеї та Іудеї і з Ієрусалима, і сила Господня являлася в зціленні хворих,–

ось, принесли деякі на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Іісусом;

і, не знайшовши де пронести його через багатолюдність, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину перед Іісусом.

І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: прощаються тобі гріхи твої.

Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: хто Цей, що богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що ви помишляєте в серцях ваших?

Що легше сказати: прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– сказав Він розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.

І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до дому свого, славлячи Бога.

І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страху, говорили: дивні діла бачили ми нині.

І після цього вийшов Іісус і побачив митаря* на ім’я Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною.

І він, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.

І влаштував Йому Левій в домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.

Книжники ж і фарисеї нарікали і говорили учням Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?

Іісус же сказав їм у відповідь: не здорові мають потребу в лікареві, а недужі;

Я прийшов покликати не праведників до покаяння, а грішників.

Вони ж сказали Йому: чому учні Іоаннові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?

Він же сказав їм: чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?

Але прийдуть дні, коли заберуть від них нареченого, і тоді поститимуть в ті дні.

При цьому сказав їм притчу: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нову розірве, і до старої не підійде латка від нової.

І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, бо молоде вино розірве міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть;

а молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те і друге.

І ніхто, хто пив старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 5

Апостол

О, нерозумні галати! хто звабив вас не підкорятися істині, вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби розп’ятий у вас?

Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?

Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?

Так багато перетерпіли ви і невже марно? О, коли б тільки марно!

Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?

Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність (Бут. 15,6).

Отже, знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.

І Писання, передбачаючи, що вірою Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: в тобі благословляться всі народи (Бут. 12,3).

Отож віруючі благословляються з вірним Авраамом,

а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону (Втор. 27,26).

А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).

А закон не по вірі; але хто виконує його, той живий буде ним (Лев. 18,5).

Христос викупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою (бо написано: проклятий всякий, хто висить на древі) (Втор. 21,23),

щоб благословіння Авраамове через Христа Іісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обіцяного Духа.

Браття! кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.

Але Авраамові були дані обітниці і потомству його. Не сказано: і нащадкам, ніби про багатьох, а як про одного: і сім’ї твоєму, яке є Христос (Бут. 12,7).

Я говорю те, що завіту про Христа, раніше Богом утвердженого, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу (Вих. 12,40).

Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.

Для чого ж закон? Він даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця, і даний через Ангелів, рукою посередника (Вих. 19,3).

Але посередника при одному не буває, а Бог один.

Отож хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;

але Писання всіх заключило під гріхом, щоб обітниця віруючим дана була по вірі в Іісуса Христа.

А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.

Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;

коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.

Бо всі ви – сини Божі по вірі в Христа Іісуса;

всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа одяглися.

Нема вже іудея, ні язичника; нема раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви – одне в Христі Іісусі.

А якщо ж ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

Зло не зустріне того, хто боїться Господа, але й у випробуванні він знову визволяється.

Мудра людина не зненавидить закон, а хто лише вдає, у ньому – як у кораблі під час бурі.

Розумна людина вірить на слово, і для неї закон вірний, наче явне об’явлення.

Приготуй слово – і так послухають, прив’яжи розумність і відкажи.

Нутро нерозумного – колесо воза, і його роздумування, як вісь, що обертається.

Кінь для розплодження, як друг, що глузує, він ірже під кожним, що сидить.

Чому день перевищує день, і все світло дня в році від сонця?

У пізнанні Господа були поділені, і Він змінив часи і свята.

З них Він підняв деякі та освятив, і з них поклав на кількість днів.

 І всі люди із землі, і з землі створено Адама.

 У безлічі вміння Господь розділив їх і змінив їхні дороги.

 З них поблагословив і підняв, і з них освятив і до себе наблизив. З них прокляв і впокорив, і повернув їх від їхнього стояння.

 Усі одне за Його волею в Його руці, як глина гончаря, так люди – в руці Того, Хто їх створив, щоб їх віддати за Його судом.

 Напроти зла – добро, а напроти смерті – життя, так само напроти побожного – грішник.

 Поглянь на всі діла Всевишнього – так само: два і два, – один напроти одного.

 І я, останній, не доспав, як той, хто збирає за збирачами винограду.

 За благословенням Господа я випередив, і, як збирач, наповнив тік.

 Пізнайте, що я не трудився для мене самого, але для всіх, що шукають напоумлення.

 Послухайте мене, вельможі народу, і сприйміть, проводирі збору.

 Синові та жінці, братові й другові не дай власті над тобою у твоєму житті. І не дай іншому твого добра, щоб, розкаявшись, ти не був через них у злиднях.

 Так довго, як ще живеш, і є подих в тобі, не обмінюй себе на всяке тіло.

 Бо краще, щоб тебе просили діти, ніж дивитися в руки своїх синів.

 У всіх твоїх ділах будь першим, не дай сплямити твою славу.

 У день закінчення днів твого життя і в час смерті роздай спадок.

 Їжа, палиця і тягар – для осла; хліб, напоумлення і діло – для раба.

 Забезпеч роботою раба – і знайдеш спочинок; розв’яжи йому руки – і шукатиме свободи.

 Ярмо і ремінь схиляють шию, а для поганого раба – муки і рани.

 Пошли його на працю, щоб не був бездіяльним, бо безділля привчило до різноманітного зла.

 Постав на діла, – так, як йому і належиться, – і якщо не підкоряється, то тяжкими зроби колодки.

 І не вимагай надмірно від усякого тіла, і без суду нічого не чинитимеш.

 Якщо в тебе є раб, нехай буде, як ти, бо ти його придбав кров’ю.

 Якщо в тебе є раб, май його за брата, бо потребуєш його, як твою душу.

 Якщо зло йому вчиниш, і він, уставши, втече, по якій дорозі шукатимеш його?

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 33.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії