Читання 22 серпня

Читання дня

Євангеліє

Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.

Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.

І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.

Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).

І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: Тобі дам  владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.

Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).

І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,

бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;

і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).

Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).

І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.

І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.

Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.

І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.

Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:

Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,

проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).

І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.

І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.

І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?

Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.

І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.

Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,

і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;

багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.

Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;

Він же, пройшовши серед них, відійшов.

І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.

І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.

Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:

облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.

І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?

І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.

Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.

Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.

Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.

Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.

А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.

Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.

І проповідував у синагогах галілейських.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 4

Апостол

Потім, через чотирнадцять років, я знов пішов до Ієрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.

Пішов же за одкровенням, і запропонував там, і особливо знатнішим, благовіствування, яке я проповідую язичникам, чи не даремно я подвизаюсь або подвизався.

Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,

а перед лжебраттями, котрі таємно приходили підглядати за нашою свободою, яку ми маємо в Христі Іісусі, щоб підкорити нас,

ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовіствування збереглась у вас.

І в знаменитих будьчим, якими б вони не були колись, для мене нема нічого особливого: Бог не дивиться на лице людини. І на мене знамениті нічого більше не поклали.

Навпаки, побачивши, що мені довірено благовістя для необрізаних, як Петрові для обрізаних (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),

і, довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоанн, визнані стовпами, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,

тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.

Коли ж прийшов Петро до Антіохії, то я особисто виступив проти нього, бо на нього нарікали.

Бо до прибуття деяких від Якова, він їв разом з язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.

Разом з ним лицемірили й інші іудеї, так що навіть Варнава був захоплений їхнім лицемірством.

А коли я побачив, що вони діють непрямо щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи іудеєм, живеш поязичницьки, а не поіудейськи, то навіщо примушуєш язичників жити поіудейськи?

Ми за природою іудеї, а не грішники з язичників;

однак, коли ж дізналися, що людина оправдується не ділами закону, а тільки вірою в Іісуса Христа, і ми увірували в Христа Іісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.

Якщо ж, шукаючи виправдання у Христі, ми і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!

Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.

Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,

і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.

Не відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

Володарем тебе поставили, не підносься. Будь між ними як один з них, подумай про них і так сідай.

І, виконавши все, тобі належне, сідай, щоб ти розвеселився через них і задля доброї поведінки одержав вінець.

Говори, старче, бо тобі це належиться, з упевненим знанням, і не перешкоджай музикантам.

Доки слухають, не видавай мови і невчасно не мудруй.

Печать діамантова на золотій прикрасі – група музикантів на бенкеті вина.

У золотій прикрасі – печать смарагду – члени музикантів на подобу вина.

Говори, юначе, якщо тобі потрібно, мало, якщо двічі запитають.

Стисло говори слово, малою кількістю багато. Будь, як той, хто знає, і разом мовчить.

Посеред вельмож не виказуй силу, і де є старці, багато не говори.

 Перед громом спішить блискавка і перед сором’язливим іде милість.

 На час піднімися і не будь останнім, відійди до хати і не лінуйся.

 Там бався, чини твої бажання і не гріши гордим словом.

 І цим поблагослови Того, Хто тебе створив, і Хто тебе напоює Своїми благами.

 Хто боїться Господа, прийме напоумлення, і ті, що рано встають, знайдуть милість.

 Хто шукає закон, ним насититься, і хто тільки вдає, об нього спіткнеться.

 Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і виправдання, запалають, як світло.

 Грішна людина відвертає картання і по своїй волі знайде суд.

 Чоловік поради не нехтує роздумуванням, чужий і гордий не побоїться страху.

 Нічого не чинитимеш без поради, і коли робиш, не кайся.

 Не ходи дорогою падіння і не спіткнешся об каміння.

 Не довіряй невідомій дорозі

 і стережися навіть своїх дітей.

 У кожному ділі вір твоєю душею, бо це і є зберігання заповідей.

 Хто вірить у закон, пристає до заповідей, і хто надіється на Господа, йому не буде погано.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 32.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії