Читання 20 серпня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.

Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.

І всі йшли записатися, кожен до свого міста.

Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.

Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй;

і народила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

У тій стороні були на полі пастухи, які ночували і стерегли отару свою.

Раптом з’явився їм Ангел Господній, і слава Господня осіяла їх; злякалися вони страхом великим.

І сказав їм Ангел: не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:

бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь;

і ось вам ознака: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.

І відразу з’явилося з Ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і виголошувало:

слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!

Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Віфлієму і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.

І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.

Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.

І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.

А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.

Пастухи ж повернулись, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім’я Іісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі.        

І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу, і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.

Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.

Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

І прийшов він, натхненний Духом, у храм. І коли батьки принесли Немовля Іісуса, щоб виконати над Ним законний обряд,

він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,

бо бачили очі мої спасіння Твоє,

яке Ти приготував перед лицем усіх народів,

світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.

І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання,– і Тобі Самій меч пройде душу,– щоб відкрились помисли багатьох сердець.

Тут була також Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком після свого дівоцтва сім років,

вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.

Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі.

І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галілеї, в місто своє Назарет.

Дитя ж зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому.

Щороку батьки Його ходили до Ієрусалима на свято Пасхи.

І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Ієрусалима на свято.

Як скінчилися дні свята, і вони повертались, Отрок Іісус залишився в Ієрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його, а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих і, не знайшовши Його, повернулись до Ієрусалима, шукаючи Його.

Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і запитував їх;

усі, хто слухав Його, дивувались розумові і відповідям Його.

І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе.

Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? хіба ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму?

Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.

І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.

Іісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 2

Апостол

Третій раз уже іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде тверде всяке слово.

Я попереджав і попереджаю, мовби перебуваючи у вас вдруге, і тепер, будучи відсутнім, пишу тим, які раніше согрішили, та всім іншим, що коли знов прийду, не пощаджу.

Ви шукаєте доказу того, чи говорить в мені Христос: Він не безсильний для вас, але сильний у вас.

Бо, хоч Він і розп’ятий у немочі, але живий силою Божою; і ми також, хоч немічні в Ньому, але будемо живі з Ним силою Божою у вас.

Випробовуйте самих себе, чи у вірі ви; самих себе досліджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Іісус Христос у вас? Хіба тільки ви не те, чим повинні бути.

Про нас же, надіюсь, дізнаєтесь, що ми те, чим бути повинні.

Молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, чим повинні бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здавалися і не тими, ким повинні бути.

Бо ми не сильні проти істини, а сильні за істину.

Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, за це ми і молимось, за вашу досконалість.

Для того я й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вжити суворості за владою, даною мені Господом до творення, а не до розорення.

А втім, браття, радуйтесь, удосконалюйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні,– і Бог любові й миру буде з вами.

Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі святі!

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання Святого Духа з усіма вами. Амінь.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 13

Старий Заповіт

Про дітей

Хто любить свого сина, постійно виправляє його биттями, щоби звеселився у своєму кінці.

Хто настановляє свого сина, ним зрадіє і посеред знайомих ним похвалиться.

Хто повчає свого сина, розсердить ворога, а перед друзями ним радітиме.

Помер його батько, – і наче не помер, бо він залишив після себе такого самого, як він.

У своєму житті побачив і розвеселився, і у своїй смерті не був засмучений.

Перед ворогами залишив месника, а для друзів – того, хто віддає милість.

Хто розпускає сина, обв’яже його рани, і його лоно стривожиться на всякий крик.

Неприборканий кінь погано їде, а розбещений син ходить самовільно.

Випести сина, і тебе розчарує. Грайся з ним, і тебе засмутить.

 Не смійся з ним, щоб ти з ним не болів, і на кінець скреготатимеш твоїми зубами.

 Не дай йому влади в молодості та зважай на його незнання.

 Схили його шию в молодості, бий його боки, поки молодий, щоби часом, ставши твердим, він не відмовився тебе слухатися, і тобі буде від нього біль душі.

 Напоумляй твого сина і працюй над ним, щоб ти не спотикнувся у твоїй безстидності.

 Краще бідний здоровий і сильний будовою, ніж багатий, хворий своїм тілом.

 Здоров’я і добра побудова кращі за будь‑яке золото, і сильний дух кращий за безмірне щастя.

Про їжу

 Багатство не є кращим від здоров’я тіла, і веселість не є понад радість серця.

 Смерть краща від гіркого життя, і вічний спочинок – від тривалої хвороби.

 Добро, вилите на замкнені вуста, – це принесення страв, що лежать на гробі.

 Яку користь ідолові приносить жертва? Бо він не їсть і не нюхає. Таким є прогнаний Господом.

 Він дивиться очима і стогне, як євнух, який обіймає дівчину і стогне. Таким є той, хто чинить суди з примусу.

 Не віддай твою душу на смуток і не засмути себе твоєю радою.

 Веселість серця – життя людини і радість чоловіка – довголіття.

 Дури твою душу, потішай твоє серце і смуток далеко від себе відсунь. Бо смуток знищив багатьох, і в ньому немає користі.

 Ревнощі та гнів зменшують дні, і передчасна турбота наводить старість.

 Ясне і добре серце керуватиме їжею своїх страв.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 30.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії