Читання 17 серпня

Читання дня

Євангеліє

Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,

як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,

то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,

щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.

У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.

Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,

за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.

Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.

Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоанн;

і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,

бо він буде великий перед Господом; вина і сікера* не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;

і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;

і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.

І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.

Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;

і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.

Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.

Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.

А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.

Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:

так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.

Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,

до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.

Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?

І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;

і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;

і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.

Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?

Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.

Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,

бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.

Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.

Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,

і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.

І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!

І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?

Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.

І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.

І сказала Марія: величає душа Моя Господа,

і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,

що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;

що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім’я Його;

і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;

явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;

скинув сильних з престолів і підніс смиренних;

голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;

прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,

як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.

Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.

Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.

І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.

І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його – Захарією.

На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.

І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім’ям цим.

І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.

Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім’я йому. І всі здивувались.

І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.

І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.

Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.

І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:

благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,

і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,

як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,

що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;

сотворить милість з батьками нашими і спом’яне святий завіт Свій

дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,

щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно

служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.

І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,

дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,

з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,

просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.

Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 1

Апостол

Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог відає) узятий був до третього неба.

І знаю про такого чоловіка (тільки не знаю – в тілі, чи без тіла: Бог відає),

що він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.

Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.

А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.

А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.

Тричі благав я Господа про те, щоб удалив його від мене.

Але Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя вершиться в немочі. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.

Тому я себе почуваю добре в немочах, в кривдах, у нестатках, в гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.

Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього примусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти вищих Апостолів, хоч я і ніщо.

Ознаки Апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами.

Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину.

Ось третій раз я готовий йти до вас, і не буду обтяжувати вас, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.

Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше любимий вами.

Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, лукавством брав з вас.

Але чи користувався я чим від вас через когонебудь з тих, кого посилав до вас?

Я упросив Тита і послав з ним одного з братів: чи скористувався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одною дорогою ходили?

Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання.

Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте: щоб не знайти у вас розбрату, заздрості, гніву, сварок, наклепів, ябед, гордості, безладдя,

щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоби не оплакувати мені багатьох, що согрішили раніше і не покаялись у нечистоті, блуді та непотрібстві, яке чинили.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 12

Старий Заповіт

Хто мстить, знайде помсту в Господі й справді триматиме1 свої гріхи.

 Відпусти неправедність твоєму ближньому, і тоді, як ти помолишся, твої гріхи відпустяться.

Людина на людину зберігає гнів, а в Господа шукає лікування?

Він не має милосердя до людини, подібної до себе, і молиться за свої гріхи?

Як він, будучи тілом, зберігає злість, хто надолужить за його гріхи?

Згадай останні речі тління і смерть, і спинися від ворогування, і перебувай в заповідях.

Згадай заповіді та не гнівайся на ближнього, і завіт Всевишнього, і погорди незнанням.

Відступи від бійки, і зменшиш гріхи. Бо злослива людина запалить бійку,

і грішний чоловік завдасть іншим замішання, і посеред мирних вкидає сварку.

 За природою вогню так загориться і за укріпленням бійки розгориться. За силою людини буде його гнів, і за багатством він підніме свій гнів.

 Швидка сварка запалює вогонь, і швидка бійка проливає кров.

 Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, і якщо плюнеш на неї, згаситься. І обидва виходять з твоїх уст.

 Проклянете шептуна і двоязикого, бо він знищив багатьох, що були мирними.

 Язик, що обмовляє, багатьох потряс, відділив їх від народу до народу, знищив сильні міста і розбив доми вельмож.

 Язик, що обмовляє, вигнав шляхетних жінок і забрав у них їхні труди.

 Хто пристає до нього, не знайде спочинку і не поселиться в спокої.

Рана бичування завдає струпи, а рана язика знищить кості.

Численні впали від леза меча, та не стільки, як ті, що впали через язик.

Блаженний, хто сховався від нього, хто не пройшов у його гніві, хто не потягнув його ярма і не був зв’язаний його кайданами.

Бо його ярмо – залізне ярмо, і його кайдани – мідні кайдани.

Його смерть – погана смерть, і ад корисніший від нього.

Він не заволодіє побожними, і вони не згорять у його полум’ї.

Ті, що залишили Господа, упадуть до нього, і в них він загориться, і не згасне. Надісланим буде на них, як лев, і знищить їх, як леопард.

Подивись, загороди твоє майно терням, твоє срібло і золото зв’яжи,

і для твоїх слів зроби терези і важки, і зроби для твоїх уст двері та засув,

вважай, щоби часом ти не поковзнувся на ньому, щоб ти не впав перед ловцем.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 28.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії