Читання 15 серпня

Читання дня

Євангеліє

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.

Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

І первосвященники звинувачували Його багато в чому.

Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.

Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.

На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.

Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.

І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.

Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.

Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.

Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?

Вони знову закричали: розіпни Його.

Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.

Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,

і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!

І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.

Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.

І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.

І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.

Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.

Була третя година і розп’яли Його.

І був напис вини Його: Цар Іудейський.

З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.

І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).

Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!

спаси Себе Самого і зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.

О дев’ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.

А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.

Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.

Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.

Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,

які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.

І як настав уже вечір,– бо була п’ятниця, тобто день перед суботою,–

прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

 

Євангеліє від Марка, Глава 15

Апостол

Я ж, Павел, котрий особисто між вами скромний, а заочно проти вас сміливий, переконую вас лагідністю й поблажливістю Христовою.

Прошу, щоб мені, коли прийду, не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку думаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю.

Бо ми, будучи в плоті, не по плоті воюємо.

Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми

і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,

і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух виповниться.

Чи на особу ви дивитесь? Хто впевнений в собі, що він Христовий, той сам по собі суди, що, як він Христовий, так і ми Христові.

Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі.

Втім, хай не здається, що я залякую вас тільки посланнями.

Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, а в особистій присутності слабкий, і мова його незначна,–

такий хай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.

Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, котрі самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно.

А ми не будемо хвалитись безмірно, а в міру уділу, що призначив нам Бог, в таку міру, щоб досягти і до вас.

Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.

Ми не без міри хвалимось, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої, ми збільшимо у вас уділ наш,

так щоб і дальше вас проповідувати Євангеліє, а не хвалитися готовим у чужому наділі.

Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі (Ієр. 9,24).

Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 10

Старий Заповіт

Блаженний чоловік доброї жінки, і кількість його днів – подвійна.

  Чеснотлива жінка радує свого чоловіка, і виповнить його роки в мирі.

Добра жінка – добра частка, вона додана буде до частки тих, що бояться Господа.

Коли він, багатий чи бідний, має добре серце, у всякий час у нього – радісне обличчя.

Трьома речами злякалося моє серце, і за четверте я помолився обличчям: обмова міста, збір натовпу і наклепи, – кожне гірше понад смерть.

Біль серця і плач – жінка, що ревнує жінці, і бичування язика, що з усіма спілкується.

Погана жінка – ярмо вола, що рухається; хто її тримає, – він, як той, хто бере скорпіона.

Жінка‑п’яниця – великий гнів, і не скриє вона свого стиду.

Розпуста жінки пізнається в піднесенні очей і в її повіках.

 Скріпи нагляд над безсоромною дочкою, щоб, знайшовши попущення, вона ним не скористалася.

 Бережися безсоромного ока і не дивуйся, якщо проступиться проти тебе.

 Вона відкриє вуста, як спраглий мандрівник, і п’є з усякої води, що близько, напроти всякого кілка сяде і перед стрілами відкриє сагайдак.

 Ласка жінки – веселить її чоловіка, і її вміння зробить грубими його кості.

 Мовчазна жінка – Господній дар, і немає заміни за напоумлену душу.

 Милість до милості – сором’язлива жінка, і немає жодної ціни, що гідна стриманої душі.

 Сонце, що сходить на Господніх висотах, – краса доброї жінки в прикрасі її дому.

 Світило, що світить на святому світильнику, і краса обличчя в поставному віку.

 Золоті стовпи на срібних основах і гарні ноги на добре виміряних стопах.

 Дитино, збережи здоровим верхів’я твого віку і не дай чужим твою силу.

 Просліди плідний жереб усякої рівнини, сій власне зерно, надіючись на свою шляхетність.

 Так побільшується твій плід, маючи сміливість шляхетності.

 Найнята жінка вважатиметься за рівну до грубої свині, а заміжня вважатиметься за башту смерті для тих, що нею послуговуються.

 Безбожна жінка буде дана безбожному як частка, а побожна дається тому, що боїться Господа.

 Безсоромна жінка займатиметься безчестям, а шляхетна дочка і мужа пошанує.

 Безсоромна жінка вважатиметься за пса, а та, що має сором, боятиметься Господа.

 Жінка, що шанує власного чоловіка, усім явиться мудрою, а та, що в гордості не шанує, усім буде знана за безбожну. Блаженний чоловік доброї жінки, бо число його років буде подвійним.

 Голосна і язиката жінка сприйметься як військова труба, що кличе до втечі. А душа всякого чоловіка подібна до цих, замішаннями війни бентежитиме душу.

 Двома речами засмутилося моє серце, і через третю гнів найшов на мене: військовий чоловік, який має потребу, і розумні мужі, якщо відкинені, і хто відходить від праведності до гріха. Його приготовить Господь на меч.

 Ледве купець врятується від проступку, і продавець не виправдається від гріхів.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 26.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії