Читання 13 серпня

Читання дня

Євангеліє

І коли виходив Він з храму, один з учнів Його сказав Йому: Учителю! подивись, які камені і які будівлі!

Іісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.

І коли Він сидів на горі Єлеонській проти храму, то Петро, і Яків, і Іоанн, і Андрій запитали Його на самоті:

скажи нам, коли це буде, і яка ознака, коли все це має статись?

Відповідаючи їм, Іісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,

бо багато прийдуть під іменем Моїм і говоритимуть, що це Я; і багатьох спокусять.

Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не жахайтесь: бо належить цьому бути,– але це ще не кінець.

Бо повстане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси місцями, і буде голод і заворушення. Це – початок хвороб.

Та ви стежте за собою, бо вас видаватимуть на судилища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас за Мене, для свідчення перед ними.

І всім народам раніше повинно бути проповідане Євангеліє.

Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.

Видасть же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків, і уб’ють їх;

і зненавидять вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.

Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить (хто читає, хай розуміє), тоді хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;

а хто на покрівлі, той не сходь у дім і не заходь взяти щось з дому свого;

і хто на полі, не вертайся назад взяти одежу свою.

Горе вагітним і матерямгодувальницям у ті дні.

Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.

Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.

І коли б Господь не скоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних, яких Він вибрав, скоротив ті дні.

Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там,– не вірте.

Бо встануть лжехристи і лжепророки, і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і вибраних.

Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.

Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,

і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.

Тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах, з силою і славою великою.

І тоді Він пошле Своїх Ангелів і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають вже м’які й пускають листя, то знаєте, що близько літо.

Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.

Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.

Небо й земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

Про день же той, або час, ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.

Пильнуйте, будьте насторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.

Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,

отож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці;

щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.

А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 13

Апостол

Сповіщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану церквам Македонським,

бо вони серед великого випробування скорботами дуже багаті на радість; і глибока вбогість їхня дуже багата на щедрість їхню.

Бо вони доброзичливі по силах і над сили – я свідок;

вони дуже переконливо просили нас прийняти дар і участь їхню у служінні святим;

і не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, поперше, Господу, потім і нам з волі Божої;

тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і закінчив у вас і це добре діло.

А як ви багаті всім: вірою і словом, і пізнанням, і всіляким старанням, і любов’ю вашою до нас,– так багатійте і цією чеснотою.

Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любові.

Адже ви знаєте благодать Господа нашого Іісуса Христа, що Він, будучи багатим, став убогим ради вас, щоб ви збагатились Його убогістю.

Я даю на це пораду: бо це корисно вам, котрі не тільки почали робити це, але й бажали того ще з минулого року.

Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по достатку.

Бо коли є старанність, то вона приймається дивлячись на те, хто що має, а не на те, чого не має.

Не треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність.

Нині ваш надлишок на доповнення їхнього недостатку; а потім їхній надлишок на доповнення вашого недостатку, щоб була рівномірність,

як написано: хто зібрав багато, не мав зайвого; і хто мало, не мав недостатку.

Дяка Богові, Котрий поклав на серце Титове таку старанність до вас.

Бо, хоча я й просив його, а втім він, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно.

З ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя,

і до того вибраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа і відповідно до вашого старання,

оберігаючись, щоб нам не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручених нашому служінню;

бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми.

Ми послали з ними і брата нашого, старанність котрого не раз випробували багато в чому, і він тепер ще старанніший у великій впевненості у вас.

Що ж стосується Тита, – це мій товариш і співробітник у вас, а щодо братів наших, – це посланці церков, слава Христова.

Отож перед лицем церков дайте їм доказ любові вашої і того, що ми справедливо хвалимося вами.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 8

Старий Заповіт

Похвала мудрості

Мудрість вихвалятиме свою душу і похвалиться посеред свого народу.

  У зборі Всевишнього відкриє свої вуста і похвалиться перед Його силою:

Я вийшла від уст Всевишнього і покрила землю, як імла.

Я поселилася на висотах, і мій престол – у стовпі хмари.

Я сама обійшла круг неба, і я блукала в глибині безодні.

Я була у хвилях моря, у всій землі, на кожному народі та людях.

Після цього всього я відшукала спочинок і поселюся в його спадку.

Тоді мені заповів Творець усього, і Той, Хто мене створив, дав спочити моєму шатрові й сказав: Поселися в роду Якова та отримай спадок в Ізраїлі.

Перед віком від початку Він мене створив, і аж до віку не пропаду.

 Я служила перед Ним у святому шатрі, і так я скріпилася в Сіоні.

 Так само в улюбленому місті Він дав мені спочинок, і моя влада – в Єрусалимі.

 І я закоренилася в прославленому народі, мій спадок – в Господній частці.

 Як кедр я піднялася в Лівані, як кипарис в горах Аермона.

 Як пальма я піднялася в Енґадах і як саджанці рози в Єрихоні, як гарне оливкове дерево на рівнині, і я піднялася як дерево.

 Як цинамон і пахучий дрік, і як добірна смирна я видала запашність, як ароматна смола, онікс і миро, – наче подих ладану в шатрі.

 Я простягнула мої галузки, як дуб, а мої галузки – галузки слави та милості.

 Я виростила милість, як виноградник, і мій цвіт – плід слави і багатства.

 Я — матір доброї любові, страху, пізнання і побожності надії, даю ж усім моїм дітям вічні дари, тим, на кого Він вказав.

 Прийдіть до мене, ви, що мене жадаєте, і насититеся моїми плодами.

 Бо моя пам’ять солодша за мед, і мій спадок понад вощину з медом.

 Хто мене їсть, ще зголодніє, і хто мене п’є, ще матиме спрагу.

 Хто мене слухає, не засоромиться, і хто працює, у мені не згрішить.

 Це все – книга завіту Бога Всевишнього, закон, який нам заповів Мойсей, спадок зборам Якова.

 Не витрачайте сили в Господі, а пристаньте до Нього, щоб Він вас скріпив. Господь Вседержитель є одинокий Бог, і немає ще спасителя, за винятком Нього.

 Що наповняє мудрістю, як Фісон і як Тигр у дні нових плодів,

 що наповняє розум, як Євфрат і як Йордан у дні жнив,

 який видає настанови, як світло, як Ґіон у дні збирання винограду.

 Перший не закінчив її пізнавати, так і останній її не дослідив.

 Адже її роздумування наповнилося більше, ніж море, а її рада – більше, ніж велика безодня.

 І я вийшла, як копанка з ріки і як носій води до раю.

 Я сказала: Напою мій сад і напою мій город. І ось, мені копанка стала рікою, а моя ріка стала морем.

 Ще просвічу, як ранок напоумлення, і явним їх зроблю аж до далекої віддалі.

 Ще проллю навчання, як пророцтво, і залишу його на вічні роди.

 Бачите, що не для себе однієї я трудилася, але для всіх, що її шукають.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 24.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії