Читання 12 серпня

Читання дня

Євангеліє

І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обніс огорожею, і викопав винотоку*, і збудував башту, і, віддавши його виноградарям, відлучився.

І послав у свій час до виноградарів слугу – одержати від виноградарів плоди з виноградника.

Вони ж, схопивши його, били, і відіслали ні з чим.

Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відпустили з безчестям.

І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали.

Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець; ходім, уб’ємо його і спадщина буде наша.

І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.

Що ж зробить господар виноградника? – Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.

Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним;

це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

І намагалися схопити Його, але побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.

І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.

Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш комунебудь догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? давати нам чи не давати?

Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: що спокушаєте Мене? принесіть Мені динарій, щоб Мені бачити його.

Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони сказали: кесаря.

Іісус сказав їм у відповідь: віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.

Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи:

Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, а дітей не залишить, то брат його хай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.

Було сім братів: перший взяв жінку, і помер, не залишивши дітей.

Взяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.

Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.

Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.

Іісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої?

Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах.

А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав Йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? (Вих. 3,6).

Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.

Один з книжників, слухаючи, як вони сперечалися, і побачивши, що добре Іісус відповідав їм, спитав Його: яка перша з усіх заповідей?

Іісус відповідав йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;

і возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю,– ось перша заповідь! (Втор. 6,4–5).

Друга подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18). Іншої більшої за ці заповіді нема.

Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і нема іншого, крім Нього;

і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всеспалення і жертви.

Іісус, побачивши, що він розумно відповідав, сказав йому:  недалеко ти від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.

Продовжуючи вчити в храмі, Іісус говорив: як кажуть книжники, що Христос є Син Давидів?

Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).

Отже, сам Давид називає Його Господом: як же Він Син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.

І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,

сидіти спереду в синагогах і возлежати на першому місці на бенкетах,–

ці, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.

І сів Іісус проти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.

Прийшла одна бідна вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.

Покликавши учнів Своїх, Іісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,

бо всі клали з достатку свого, а вона від нестатків своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 12

Апостол

Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому.

Вмістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі.

Не на осуд кажу; бо я перед цим сказав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити.

Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.

Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, бо ми пригнічені були звідусіль: назовні – напади, всередині – страхи.

Але Бог, Котрий втішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів.

Отже, якщо я засмутив вас посланням, не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.

Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.

Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть.

Бо те саме, що ви засмутились заради Бога, глядіть, яку викликало у вас щирість, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.

Отже, якщо я писав до вас, то не ради кривдника і не заради скривдженого, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.

Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.

Отож я не лишився в соромі, якщо чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.

І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послушність усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.

Отож радію, що в усьому можу покластись на вас.

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 7

Старий Заповіт

Господи, Батьку і Владико мого життя, не залиши мене в їхній пораді й не остав мене впасти в них.

Хто покладе бичування на моє розумування і напоумлення мудрості на моє серце, щоб не пощадили за мої незнання, і не минули їхні гріхи,

щоб не помножилися мої незнання, і мої гріхи не стали численними, і я не впав перед противниками, та не зрадів наді мною мій ворог, від яких далекою є надія твого милосердя?

Господи, Батьку і Боже мого життя! Не дай гордості моїм очам

 і відверни від мене пожадання.

 Хай пожадання живота і спілкування не охоплять мене, і не видай мене безсоромній душі.

Напоумлення вуст

Діти, послухайте напоумлення вуст, і хто береже, не схибить.

Грішник буде схоплений своїми вустами, і зневажливий і гордий спіткнуться об них.

Не клади клятви твоїми вустами і не призвичаюйся до називання Святого Імені.

 Бо, як у раба, за яким завжди слідкують, не бракуватиме побоїв, так і той, хто клянеться і обзиває, ніколи від гріха не очиститься.

Чоловік, що багато клянеться, наповниться беззаконня, і не відійде різка від його дому. Якщо вчинить переступ, – гріх його на ньому, а якщо не зважатиме, він подвійно згрішив. І якщо намарно поклявся, не виправдається, бо його дім наповниться нападів.

Є мова, покрита смертю, хай не знайдеться в спадку Якова. Адже це все відступить від побожних, і вони не перебуватимуть у гріхах.

Не дай твоїм устам звикнути до непристойної поведінки, бо в ній є слово гріха.

Пам’ятай батька і твою матір, бо сидиш серед вельмож, щоби часом ти не забувся перед ними і за твоїм звичаєм не став нерозумним та не забажав, щоб ти краще не народився, і не прокляв день твого народження.

Людина, що звикла до слів погорди, не буде напоумлена впродовж усіх своїх днів.

Два роди людей множать гріхи, а третій накличе гнів.

Душа тепла, як палаючий вогонь, – не згаситься, аж доки не застигне. Чоловік, розпусний у тілі своєї плоті, не спиниться, аж доки не запалить вогонь. Кожний хліб – солодкий для розпусної людини: вона не перестане, аж доки не помре.

Людина, що злізає зі свого ліжка, кажучи у своїй душі: Хто мене бачить? Темрява довкола мене, і стіни мене покривають, і ніхто мене не бачить. Чого лякатимусь? Всевишній не згадає моїх гріхів.

Тож його страх – очі людей, і він не пізнав, що Господні очі в десять тисяч разів світліші за сонце, що вони дивляться на всі людські дороги, і що пізнають тайні частини.

Раніше, ніж створене, усе Ним пізнане, і так після закінчення.

Цей помститься на вулицях міста, і де не думав, буде притиснений.

Так і жінка, що покинула чоловіка, і що пристала до спадку від чужого.

Адже, по‑перше, не послухала закону Всевишнього, по‑друге, учинила переступ проти свого чоловіка, і, по‑третє, учинила перелюб у розпусті та видала дітей від чужого чоловіка.

Вона буде виведена зі збору, і будуть відвідини на її дітях.

Не будуть дані їй діти на корінь, і її галуззя не принесуть плоду.

На прокляття залишить свою пам’ять, і її погорда не забереться,

 і пізнають ті, що залишилися, що нічого не краще від Господнього страху, і ніщо не солодше від того, щоб сприймати Господні заповіді.

Іти за Богом — велика слава, а довжина днів — бути тобі Ним забраним.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 23.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії