Читання 9 серпня

Читання дня

Євангеліє

Вийшовши звідти, приходить у краї Іудейські за Іорданською стороною. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову вчив їх.

Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розлучатися з жінкою?

Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?

Вони сказали: Мойсей дозволив писати розвідний лист і розлучатись.

Іісус відповів їм: через жорстокосердість вашу він написав вам цю заповідь.

На початку ж творіння, Бог створив чоловіка і жінку (Бут. 1,27).

Тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє однією плоттю; так що вони вже не двоє, а одна плоть (Бут. 2,24).

Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

У домі учні Його знову запитали Його про те саме.

Він сказав їм: хто розлучиться з жінкою своєю та одружиться з іншою, той перелюбствує з нею.

І якщо жінка розлучиться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюбствує.

Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж не допускали тих, що приносили.

Побачивши те, Іісус обурився і сказав їм: дозвольте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.

Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.

І, обнявши їх, поклав руки на них і благословив їх.

Коли виходив Він у дорогу, підбіг один хтось, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий! що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?

Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог.

Знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір (Вих. 20,12–17).

Він же сказав Йому у відповідь: Учителю! все це я зберіг від юності моєї.

Іісус, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.

Він же, засмутившись від цього слова, відійшов з скорботою, бо мав велике багатство.

І, поглянувши довкола, Іісус сказав учням Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!

Учні вжахнулись від слів Його. Але Іісус знову говорить їм у відповідь: діти! як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!

Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?

Іісус, глянувши на них, говорить: людям це неможливо, але не Богові, бо все можливо Богові.

І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.

Іісус сказав у відповідь: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землі заради Мене і Євангелія, і не одержав би нині, в час цей, серед гонінь, у стократ більше домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці життя вічного.

І багато хто з перших будуть останніми, і останні – першими.

Коли вони були в дорозі, йдучи до Ієрусалима, Іісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялись. Покликавши дванадцятьох, Він знову почав їм говорити про те, що буде з Ним:

ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященникам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;

і знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.

Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іоанн і сказали: Учителю! ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.

Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?

Вони сказали Йому: дай нам сісти у Тебе, одному праворуч, а другому ліворуч у славі Твоїй.

Іісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь?

Вони відповідали Йому: можемо. Іісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись;

а дати сісти праворуч і ліворуч Мене – не від Мене залежить, а кому уготовано.

І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоанна.

Іісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.

Але між вами хай не буде так: а хто хоче бути більшим між вами, хай буде вам слугою;

і хто хоче бути першим між вами, хай буде всім рабом.

Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою для визволення багатьох.

Приходять до Ієрихона. І коли Він з учнями Своїми і численним народом виходив з Ієрихона, Вартімей, син Тімеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.

Почувши, що це Іісус Назорей, він почав кричати і говорити: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.

Багато хто примушував його мовчати, але він ще голосніше почав кричати: Сину Давидів! помилуй мене.

Іісус зупинився і звелів його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.

Він скинув з себе верхню одежу, встав і прийшов до Іісуса.

Відповідаючи йому, Іісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! щоб мені прозріти.

Іісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів і пішов дорогою за Іісусом.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 10

Апостол

Бо знаємо, що коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.

Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло;

аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими.

Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.

На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.

Отож ми завжди маємо добрий настрій: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не баченням, – то ми в доброму настрої і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися у Господа.

І тому ревно стараємось, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;

бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане.

Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, а Богові ми відкриті; надіюсь, що відкриті і вашим совістям.

Не знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.

Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.

Бо любов Христова обіймає нас, міркуючих так: якщо один помер за всіх, то всі померли.

А Христос помер за всіх, щоб живущі вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.

Тому віднині ми нікого не знаємо по плоті; а якщо ж і знали Христа по плоті, то тепер уже не знаємо.

Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, тепер усе нове.

Усе ж від Бога, Котрий Іісусом Христом примирив нас з Собою і дав нам служіння примирення,

бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.

Отож ми – посланники від імені Христового і мовби Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.

Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 5

Старий Заповіт

Є картання, яке не є гарне, і є мовчання, і воно розумне.

  Так що краще картати, ніж гніватися, і хто визнається, захиститься від вини.

Пожадання євнуха – знеславити дівчину, – такий і той, хто силою чинить суди.

Є, хто мовчить, що є мудрий, і є зненавиджений від великого говоріння.

Є, хто мовчить, бо не має відповіді, і є, хто мовчить, що знає час.

Мудра людина мовчатиме до часу, а балакун і безумний переходить час.

Хто множить слово, – стане огидним, і хто бере владу, – буде зненавиджений. Як добре, щоб настановлений виказував покаяння. Бо так уникне добровільного гріха.

Є, що щастить людині в поганому, і є здобуток на страту.

 Є дар, який тобі не принесе користі, і є дар, віддача якого подвійна.

 Є пониження через славу, і є, хто з пониження підняв голову.

 Є, хто купує багато за мало і віддає за нього всемеро.

 Мудрий словами зробить себе любим, а милості безумних будуть вилиті.

 Дар безумного не принесе тобі користі, подібно ж і тому, хто заздрить, у його скруті. Бо його очі щоб узяти за один дар численні.

 Він мало дасть, та багато докорятиме, і відкриє свої вуста як проповідник. Сьогодні позичає, а завтра вимагатиме – такий чоловік зненавиджений.

 Безумний скаже: Немає в мене друга, і немає милості за мої добрі вчинки.

 Ті, що їдять його хліб, погані язиком, хто і скільки разів його висміє? Бо не сприйняв правильно мати і подібно не мати йому без шкоди.

 Краще поковзнутися на долівці, ніж язиком, так поспішно прийде падіння поганих.

 Неласкава людина – байка не в часі, постійно буде в не напоумлених устах.

 З уст дурного буде відкинена притча, бо не скаже її в її часі.

 Є такий, хто стриманий від гріха нуждою, і коли він спочине, не буде потурбований.

 Є, хто губить свою душу через сором, і через обличчя безумного знищить її.

 Є, хто через сором обіцяє другові, і даром придбав собі ворога.

 Брехня – поганий порок у людини, він постійно буде в устах не напоумлених.

 Краще злодій, аніж той, хто постійно бреше, а обидва успадкують згубу.

 Звичай брехливої людини – безчестя, і її сором постійно з нею.

Слова притч

 Мудрий в нечисленних себе виведе, і розумний чоловік догодить вельможам.

 Хто працює на землі, піднесе свою копицю, і хто догоджує вельможам, надолужить за неправедність.

 Подарунки і дари заліплюють очі мудрих і відвертають картання, як намордник на вустах.

 Схована мудрість і невиявлений скарб, яка користь в обох?

 Кращий чоловік, що приховує свою дурноту, ніж чоловік, що ховає свою мудрість.

Краща стійка терпеливість у пошуках Господа, ніж безвладний проводир власного життя.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 20.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії