Читання 8 серпня

Читання дня

Євангеліє

І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.

І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:

одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.

При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.

Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.

І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.

І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.

Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.

І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?

Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.

Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.

Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.

І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.

Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?

Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:

де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.

Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.

І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.

Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;

дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.

Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.

І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.

Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.

І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.

Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.

Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?

І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.

Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.

Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.

Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?

Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.

І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.

І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:

хто прийме в ім’я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.

При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.

Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.

Бо хто не проти вас, той за вас.

І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.

А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.

І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.

Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.

Євангеліє від Марка,

Глава 9

Апостол

Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,

але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.

Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.

Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.

Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,

тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.

Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.

Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;

нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.

Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.

Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,

то ж смерть діє в нас, а життя у вас.

Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,

знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.

Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.

Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.

Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,

коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

Робітник-п’яниця не розбагатіє, і хто погорджує малим, упаде через мале.

 Вино і жінки відвернуть розумних, і хто пристає до розпусниць, буде дуже нерозсудливим.

 Молі та черв’яки успадкують його, і нерозсудлива душа буде забрана.

Хто швидко вірить, легкий серцем, і хто грішить, переступає проти своєї душі.

Хто веселиться, злом буде пізнаний, а хто дивиться в обличчя з радістю, увінчує своє життя.

Хто володіє над язиком, житиме без війни, і хто ненавидить бесіду, зменшує в серці.

Ніколи не повториш слово, і ніщо тобі не зменшиться.

Не розповідай проти друга і ворога, і якщо немає тобі гріха, не відкривай.

Бо він тебе почув і тебе стерігся, і з часом тебе зненавидить.

 Ти почув слово, нехай помре з тобою. Кріпися, щоб тебе не роздерло.

 Від слова нерозумний погорджує так, як та, що породила дитину.

Як стріла, вкладена в стегно тіла, так слово в подолі безумного.

 Картай друга, щоби часом не зробив, і якщо щось зробив, аби часом не додав.

 Картай ближнього, поки не сказав, і якщо сказав, щоб не повторив.

 Картай друга, бо обмова частою буває, і не вір кожному слову.

 Є, хто спотикається, і не від душі, і хто не згрішив своїм язиком?

 Картай ближнього раніше, ніж грозитиме, і дай місце законові Всевишнього.

 Господній страх — початок сприймання, а мудрість до Нього має любов.

 Пізнання Господніх заповідей — напоумлення життя, а хто чинить Йому миле, матиме як плід дерево безсмертності.

 Уся мудрість – страх Господній, і в усій мудрості – виконування закону і пізнання його всесильності.

 Слуга, що каже панові: Не вчиню тобі миле, якщо після цього вчинить, розгнівить того, що його годує.

 Знання зла не є мудрістю, і рада грішників не є розумністю.

 Є лукавство, і це гидота, і є безумний, якому бракує мудрості.

 Кращий боязливий, що має менше розуму, ніж хто є надмірно розумним і переступає закон.

 Є певне зло, і воно неправедне, і є хто повертає милість, щоб виказати суд. І є мудріший від суду праведних.

 Є, хто чинить зло, похиливши голову в смутку, і в нього всередині повнота омани.

 Він скриває обличчя і вдає глухого, де не буде знаний, тебе випередить.

 І якщо через брак сили буде стриманий, щоб не грішити, якщо знайде час, учинить зло.

 З вигляду пізнається чоловік, і від зустрічі обличчя пізнається розумний.

 Одяг людини, сміх зубів і хода людини сповіщає про неї.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 19.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії