Читання 7 серпня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:

жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.

Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.

Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?

І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.

Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.

Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.

І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.

А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.

Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.

І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.

І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.

При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.

А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.

І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.

Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?

Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам’ятаєте?

Коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.

А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.

І сказав їм: як же не розумієте?

Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.

Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?

Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.

Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.

І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.

І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?

Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.

І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.

І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.

І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.

Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.

І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.

Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?

Або який викуп дасть людина за душу свою?

Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 8

Апостол

Невже нам знову знайомитися з вами? Невже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?

Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;

ви показуєте собою, що ви – послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, а Духом Бога живого, не на кам’яних скрижалях, а на плотяних скрижалях серця.

Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.

Не тому, щоб ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.

Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.

Якщо ж служіння смертоносним буквам, написане на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитись на обличчя Мойсеєве з причини минущої слави обличчя його,–

то чи не значно славнішим має бути служіння духа?

Бо коли служіння осудження – славне, то тим більше багате славою служіння оправдання.

Те прославлене навіть не є славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.

Бо, якщо минаюче славне, тим славніше перебуваюче.

Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновінням,

а не так, як Мойсей, котрий клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець минаючого.

Та розум їхній засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається Христом.

Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,

але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.

Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.

А ми всі відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, преображаємось у той же образ від слави до слави, як від Господнього Духа.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

Той, хто живе навіки, створив усе загалом.

 Один Господь виправдається. І немає іншого, за винятком Нього.

Той, хто провадить світом долонею Своєї руки, і все слухняне Його волі. Бо Він — цар усього у Своїй силі, що в них відділяє святе від гидот.

Він не дозволив нікому сповістити Свої діла. І хто дослідить Його величі?

Хто почислить силу Його величності? І хто продовжуватиме розповідати про Його милосердя?

Не можна зменшити ані додати, і не можна дослідити дивовижні Господні діла.

Коли людина скінчить, тоді починає. І коли перестане, тоді буде непевною.

Що є людина і яка її користь? Яке її добро і яке її зло?

Кількість днів людини – найбільше сто років, спання кожного в усьому без думки.

 Як крапля морської води і зернина піску, такими малими є роки в днях віку.

 Через це Господь був довготерпеливим над ними і вилив над ними Своє милосердя.

 Він побачив і пізнав їхнє знищення, бо воно погане. Через це Він помножив Своє прощення.

 Милосердя людини – на його ближньому, а милосердя Господнє – на всякому тілі, картаючи, наставляючи, навчаючи і повертаючи, як пастир, своє стадо.

 Він милує тих, що приймають напоумлення, і тих, що дбають про Його суди.

 Дитино, не дай заплямуватися в добрі та в усякому даруванні хай не буде болючих слів.

 Хіба не спека стримує росу? Так краще слово, ніж дар.

 Чи не ось слово краще за дар? І обидва – у ласкавої людини.

 Безумний немилосердно зневажає, і дар заздрісного топить очі.

 Скоріше, ніж говорити, навчися, і перед недугою лікуйся.

 Перед судом досліди себе самого, і в годині відвідин знайдеш прощення.

 Скоріше, ніж ти занедужаєш, упокорся, і в час гріхів викажи навернення.

 Не дай перешкодити, щоб віддати в належний час молитву, і не залиши виправдання аж до смерті.

 Раніше, ніж помолитися, приготуй себе і не будь, як чоловік, що випробовує Господа.

 Згадай гнів у день смерті й час помсти у відверненні обличчя.

 Згадай час голоду в часі повноти, бідноту і нужду в днях багатства.

 Від ранку аж до вечора змінюється час, і все є швидким перед Господом.

 Мудра людина в усьому буде побожною і в днях гріхів оберігатиметься проступку.

 Кожний, хто розумний, пізнав мудрість і дасть прославляння тому, що її знайшов.

 Розумні в словах, і самі стали мудрими та видали докладні притчі. Краще сміливість до одного володаря, ніж мертвим серцем протиставлятися мертвому.

Володіння душі

 Не ходи за твоїми пожаданнями і бережися від твоїх пожадань.

 Якщо придбаєш твоїй душі миле пожаданню, то воно зробить тебе посміховиськом для твоїх ворогів.

 Не веселися численною їжею, не прив’язуйся до її ради.

 Не стань бідним через бенкетування за позики, коли в самого немає нічого в гаманці. Бо будеш чинити засідку проти власного життя.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 18.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії