Читання 6 серпня

Читання дня

Євангеліє

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,

і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.

Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;

і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.

Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?

Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,

але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).

Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.

І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?

Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,

тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,

відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.

І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:

ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.

Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!

І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.

Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.

Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.

Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,

крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–

все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.

Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;

а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.

І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.

І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.

Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.

Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.

Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;

і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.

І відразу відкрився у нього слух і розв’язались пута язика його, і почав говорити чисто.

І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.

І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 7

Апостол

Отож я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.

Бо коли я засмучую вас, то хто втішить мене, як не той, хто засмучений мною?

Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо у всіх вас впевнений, що моя радість є радість і для всіх вас.

Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, яку я без міри маю до вас.

Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а частково,– щоб не сказати багато,– і всіх вас.

Для такого досить цього покарання від багатьох,

то ж вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.

І тому прошу вас виявіть до нього любов.

Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.

А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,

щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.

Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,

я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшись з ними, я пішов до Македонії.

Але дяка Богові, Котрий завжди дає нам торжествувати у Христі, і благоухання пізнання про Себе розповсюджує нами у всякому місці.

Бо ми Христове благоухання Богові в тих, що спасаються і в тих, що гинуть.

Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворний на життя. І хто здатний до цього?

Бо ми не пошкоджуємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

Господь створив людину із землі й знову повернув її до неї.

  Лічені дні й час дав їм, і дав їм владу над тими, що на ній.

Подібно до Самого Себе Він одягнув їх силою і створив їх за Своїм образом.

Поклав Свій страх на всякому тілі й дав йому володіти дикими звірами і птахами.

Дав послуговуватися п’ятьма Господніми почуттями, а шостий — розум — дав їм, ділячи, і сьоме — слово пояснення Його дій.

Раду, язик і очі, вуха і серце дав їм пізнавати.

Він наповнив їх пізнаванням розуміння і показав їм добро і зло.

Він поклав Свій страх в їхні серця, щоб показати їм величність Своїх діл, і дав крізь віки хвалитися Його дивовижними ділами.

 І Ім’я святості похвалять, щоб розповідалося про величності Його діл.

 Він подав їм розуміння і дав їм успадкувати закон життя, щоб пізнали, що будучи мертвими, тепер починають.

 Він уклав з ними вічний завіт і показав їм Свої суди.

 Їхні очі побачили величність слави, і їхнє вухо почуло славу Його голосу.

 І Він сказав їм: Вважайте на всяку неправедність. І заповів їм кожному про ближнього.

 Їхні дороги постійно перед ним, вони не сховаються від Його очей.

 Їхні дороги від молодості до поганого, і вони не змогли свої серця замість камінних зробити тілесними.

 Бо в поділі народів усієї землі Він кожному народові поставив володаря, і Господня частина – Ізраїль.

 Ним, що є первородний, Він піклується напоумленням і, розділюючи світло любові, Його не засмучує.

 Усі їхні діла перед Ним, як сонце, і Його очі постійно на їхніх дорогах.

 Їхні неправедності не сховалися від Нього, і всі їхні гріхи – перед Господом.

 А Господь, будучи добрим і знаючи Своє творіння, не засмутив їх і не покинув, щадячи їх.

 Милостиня людини – з Ним як печать, і милість людини збереже як зіницю, розділюючи своїм синам і дочкам покаяння.

 Після цього встане і віддасть їм, та їхню віддачу покладе на їхню голову.

 Лише тим, що каються, Він дав повернення і потішив тих, що знемагали від терпеливості.

 Повернися до Господа і покинь гріхи, помолися до обличчя і применши спотикання.

 Підійди до Всевишнього і відвернися від неправедності, бо Він сам попровадить з темряви до світла здоров’я, і дуже зненавидь гидоти.

 Хто Всевишнього хвалитиме в аді замість живих і тих, що дають прославляння?

 Від мертвого гине прославляння, як від неіснуючого. Живучий і здоровий похвалить Господа.

 Бо велике Господнє милосердя і прощення для тих, що до Нього повертаються.

 Бо все не може бути в людях, тому що син людини не є безсмертний.

 Що світліше за сонце? І воно зникає. І тіло, і кров задумують зло.

 Він наглядає над силою високого неба, і всі люди – земля та попіл.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 17.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії