Читання дня
Євангеліє
І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.
І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,
він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;
завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;
побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,
і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо нас багато.
І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.
І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.
Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.
І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.
Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.
І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім’я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його
і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.
Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–
почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,
бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.
У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.
Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.
І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.
І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.
Євангеліє від Марка,
Глава 5
Апостол
Щодо милостині для святих, то робіть так, як я встановив у церквах Галатійських.
У перший день тижня кожен з вас хай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду.
Коли ж прийду, то, котрих ви виберете, тих пошлю з листами доставити милостиню в Ієрусалим.
Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною.
Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію.
У вас же, можливо, поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду.
Бо не хочу тепер бачитись з вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь.
В Єфесі ж я пробуду до П’ятидесятниці,
бо для мене відкриті великі й широкі двері, і противників багато.
Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпеці; бо він робить діло Господнє, як і я.
Тому хай ніхто не зневажає його, але проводіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями.
Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він з браттями пішов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді.
Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, тверді.
Все у вас хай буде з любов’ю.
Благаю вас, браття (ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахаії, і що вони присвятили себе на служіння святим),
будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться.
Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони замінили відсутність вашу,
бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких.
Вітають вас церкви Асійські; щиро вітають вас у Господі Акіла і Прискілла разом з домашньою їх церквою.
Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням.
Моє, Павлове, вітання власноручно.
Хто не любить Господа Іісуса Христа,– анафема, маранафа*.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами,
і любов моя з усіма вами в Христі Іісусі. Амінь.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 16
Старий Заповіт
Блаженний чоловік, який не спотикнувся своїми вустами і не був пронизаний болем гріхів.
Блаженний той, кого не оскаржила його душа, і який не відпав від своєї надії.
Багатство не добре для дріб’язкового чоловіка, і навіщо майно для заздрісної людини?
Хто збирає зі своєї душі, збирає для інших й інші годуватимуться його благами.
Хто собі поганий, до кого буде добрий? І він не розвеселиться своїм маєтком.
Немає гіршого від того, хто собі заздрить, і це – віддача за його зло.
І як він робить добро, робить несвідомо, і вкінці виказує свою злобу.
Поганий, що заздрить оком, відвертає обличчя і нехтує душами.
Око захланного не насичується частиною, і погана неправедність висушує душу.
Погане око заздрить хлібу, і воно скупе щодо свого столу.
Дитино, як маєш, чини собі добро і праведно принось Господу жертви.
Згадай, що смерть не бариться, і завіт аду тобі не показано.
Раніше, ніж ти помреш, чини добро другові та згідно з твоєю силою простягни і дай йому.
Щоб ти не був позбавлений доброго дня, і нехай не мине тебе частина доброго бажання.
Хіба не іншому залишиш твою працю і твої труди на поділ за жеребом?
Дай, візьми і обмани твою душу, бо в аді немає пошуку за насолодою.
Будь-яке тіло старіє, як одяг, бо завіт від віку: Неодмінно помреш1!
Як молодий листок на крислатому дереві – один упаде, а інший росте, так рід тіла і крові – один вмирає, а інший народжується.
Кожне діло, що гниє, пропадає, і хто його чинить, загине з ним.
Блаженний чоловік, який навчається премудрості та який роздумує у своєму розумі.
Хто роздумує над своїми дорогами у своєму серці, той у своїх скритих буде розумний.
Вийди за нею, як той, хто слідкує, і засідай на її дорогах.
Хто заглядає крізь її вікна, той слухатиме при її дверях.
Хто мешкає поблизу її хати, той заб’є кілок в її стіни,
поставить своє шатро поблизу її руки й замешкає в житлі доброти,
покладе своїх дітей в її сховищах і замешкає під її галуззям,
захищений буде нею від спеки і поселиться в її славі.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 14.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії