Читання 2 серпня

Читання дня

Євангеліє

І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.

І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:

слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;

і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.

Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;

коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.

Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.

А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.

І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!

Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.

І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;

так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.

І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?

Сіяч слово сіє.

Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.

Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,

але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,

але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.

А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.

І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?

Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.

Коли хто має вуха слухати, хай слухає!

І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.

Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;

і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,

бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.

Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?

Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;

а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.

І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.

Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.

Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.

І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.

І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.

А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.

І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?

І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?

 

Євангеліє від Марка,

Глава 4

Апостол

Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.

Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,

і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,

і що явився Кифі, потім дванадцятьом;

потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;

потім явився Якову, також усім Апостолам;

а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.

Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.

Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.

Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.

Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?

Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.

Крім цього, ми були б лжесвідками про Бога, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо мертві не воскресають;

бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.

Тому і ті, що вмерли в Христі, загинули.

І якщо ми тільки в цьому житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.

Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих.

Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.

Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,

кожний у своєму порядку: первенець Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.

А потім кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,

бо Йому належить царствувати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої.

Останній же ворог знищиться – смерть,

бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.

Коли ж покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все у всьому.

Інакше, що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться для мертвих?

Навіщо і ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Іісусі, Господі нашому.

Коли я боровся із звірами в Єфесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!

Не обманюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї.

Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.

Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? і в якому тілі прийдуть?

Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.

І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;

але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.

Не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.

Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних.

Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.

Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні;

сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі;

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є тіло духовне.

Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою (Бут. 2,7), а останній Адам є дух животворящий.

Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.

Перший чоловік – із землі, земний; другий чоловік – Господь з неба.

Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.

Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.

Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимось

раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.

Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.

Коли ж тлінне це вдягнеться в нетління і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою (Іс. 25,8).

Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Ос. 13,14).

Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон.

Дяка Богові, Котрий давнам перемогу Господом нашим Іісусом Христом.

Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 15

Старий Заповіт

Хто доторкнеться до смоли, занечиститься, і хто спілкується з гордим, уподібниться до нього.

Не бери на себе тягар і не спілкуйся із сильнішим і багатшим за тебе. Яка спільність глечика з казаном? До себе вдариться і до себе розіб’ється.

Багатий учинив неправедне, і він розлютився. Бідному вчинили зло, а він помолиться.

Якщо будеш корисним, використає тебе. Якщо ж будеш у біді, залишить тебе.

Якщо маєш, житиме з тобою і випорожнить тебе, і він не буде в біді.

Потребував тебе, і зведе тебе, насміється з тебе і дасть тобі надію. Говоритиме тобі гарно й скаже: Яка твоя потреба?

І засоромлює тебе своєю їжею, аж доки не випорожнить тебе двічі чи тричі й на кінець наглумиться над тобою. Після цього погляне на тебе, залишить тебе і покиває над тобою свою голову.

Вважай, не заблуди і не будь упокорений у твоїй безумності.

Коли тебе сильний покличе, відійди, і стільки більше він тебе прикличе.

 Не натискай, щоб ти не був відбитий, і не стій, сильно віддалений, щоб ти не був забутий.

 Не наполягай бути рівним із ним і не вір його численним словам. Бо численною мовою тебе випробує і випитає тебе, як той, що насміхається.

 Хто не береже слів – немилосердний, і не пощадить зло вчинити і кинути в кайдани.

 Бережися і дуже вважай, бо ходиш з твоїм падінням.

 Чуючи це, вважай у твоєму сні, люби Господа всім твоїм життям і прикликуй Його на твоє спасіння.

 Усяке живе любить те, що подібне до нього, і всяка людина – свого ближнього.

 Усяке тіло збирається за родом, і чоловік пристане до подібного до нього.

 Що ж, чи спілкуватиметься вовк з ягням? Так і грішник з побожним.

 Який мир між гієною і псом? І який мир багатому з бідним?

 Лов левів – дикі осли в пустелі. Так бідні – пасовиська багатих.

 Упокорення – гидота для гордого. Так бідний – гидота для багатого.

 Багатий, коли захитається, укріпляється друзями, а бідний, як упаде, є відкинутий друзями.

 Багатий, як упаде, має багато захисників. Сказали таємно, і виправдали його. Бідний упав, – і його покарали. Вимовив розумне, і не дано йому місця.

 Багатий сказав, – і всі замовкли, і підняли його слово вгору аж до хмар. Бідний заговорив, і сказали: Хто це? І якщо спотикнеться, його перевернуть.

 Добре багатство, в якому немає гріха, і бідність в устах безбожних погана.

 Серце людини міняє його обличчя, чи на добро, чи на зло.

 Слід серця в добрі – радісне обличчя, і знаходження притч – це роздуми з трудами.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 13.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії