Читання 27 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.

Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.

І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.

Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.

І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх; тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.

Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).

Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.

І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.

Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.

Був тоді у них відомий в’язень, званий Варавва; отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?

Бо знав, що видали Його через заздрість.

Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.

Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.

Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп’ятий.

Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп’ятий.

Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.

Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.

Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію*, зібрали на Нього весь полк і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський! і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп’яття.

Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.

І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.

А ті, що розп’яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;

і, сидячи, стерегли Його там;

і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.

Тоді розп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми

і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього; уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.

Також і розбійники, розп’яті з Ним, ганьбили Його.

З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.

А близько дев’ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.

І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.

Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом.

Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.

Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.

Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім’я Йосиф, який також вчився в Іісуса; він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло; і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею* і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.

Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.

На другий день, що після п’ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну; отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.

Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 27

Апостол

Не хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море;

і всі хрестилися в Мойсея в хмарі і в морі;

і всі споживали ту саму духовну їжу;

і всі пили те саме духовне пиття, бо пили із духовного грядущого каменя; камінь же був Христос.

Та не про багатьох з них благоволив Бог, тому вони загинули в пустині.

А це були образи для нас, щоб ми не були похотливі до злого, як були похотливі вони.

Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: люди сіли їсти й пити, і встали, щоб грати (Вих. 32,6).

Не станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі (Чис. 25,1,9).

Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій (Чис. 21,6).

Не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від губителя (Чис. 14,37).

Усе це сталося з ними як образ, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків.

Тому, хто думає, що він стоїть, хай бережеться, щоб не впасти.

Вас спіткала спокуса не інша, тільки людська; і вірний Бог, Котрий не попустить вам, щоб ви були спокушені над силу, але в час спокушування дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.

Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння.

Я кажу вам як розумним: самі розсудіть те, про що говорю.

Чаша благословіння, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крові Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового?

Один хліб, і нас багато одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба.

Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника?

Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська щонебудь значить?

Ні, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами.

Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.

Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Нього?

Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає.

Хай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього.

Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісті;

бо Господня земля і те, що наповнює її (Пс. 23,1).

Якщо хтось з невірних запросить вас, і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісті.

Але якщо хтось скаже вам: це ідоложертовне,– то не їжте заради того, хто сказав вам і заради совісті. Бо Господня земля і те, що наповнює її.

А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо для чого моїй свободі бути судимою чужою совістю?

Якщо я з вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую?

Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу.

Не подавайте спокуси ні іудеям, ні еллінам, ні церкві Божій,

тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користі, а користі багатьох, щоб вони спаслися.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла

Глава 10

Старий Заповіт

Не чини зла, і хай тебе не захопить зло.

 Відступи від неправедного, і він відхилиться від тебе.

Не сій на борознах неправедності й не пожнеш їх усемеро.

Не шукай у Господа володіти, ні в царя – сидіння слави.

Не виправдовуйся перед Господом і не мудруй перед царем.

Не шукай стати суддею, не будеш в силі забрати неправедність. Щоби часом ти не боявся обличчя сильного і не поклав ти спотикання у твоїй простоті.

Не гріши проти міської громади і не звалишся в юрбі.

Не зв’яжеш двічі гріх, бо в першому не будеш невинним.

Не говори: Він погляне на безліч моїх дарів, і коли я принесу Всевишньому Богові, Він прийме!

 Не знемагай у твоїй молитві й не оминай чинити милостиню.

 Не висміюй чоловіка, що є в гіркоті його душі. Адже є Той, Хто впокорює і підносить.

 Не ори неправди проти твого брата і не чини такого другові.

 Не бажай брехати всякою брехнею, бо такий учинок не на добро.

 Не провадь балачки в безлічі старців і не повтори слово у твоїй просьбі.

 Не зненавидь тяжку працю і рільництво, створене Всевишнім.

 Не прирахуй себе до значної кількості грішних, пам’ятай, що лють не бариться.

 Присмири сильно твою душу, бо помста безбожних – вогонь і черв’як.

 Не зміни друга задля незгоди і правдивого брата за золото Суфіра.

 Не втрать мудру і добру жінку, бо її милість – понад золото.

 Не чини зла слузі, що працює по правді, ані найманцю, що вкладає свою душу.

 Нехай твоя душа полюбить розумного раба, не позбавиш його свободи.

 Є в тебе худоба? Наглядай за нею. І якщо є тобі користь, нехай залишиться в тебе.

 Є в тебе діти? Настановляй їх і з молодості нахиляй їхню шию.

 Є в тебе дочки? Дбай за їхнє тіло і не роби радісним до них твоє обличчя.

 Віддай дочку, і будеш тим, хто звершив велике діло, і даруй її розумному чоловікові.

 Є в тебе жінка по душі? Не проганяй її. А зненавидженій себе не довіряй.

 Усім серцем прослав твого батька і не забудь болі матері.

 Згадай, що через них ти народився, і як їм віддаси те, що вони тобі дали?

 Усією твоєю душею шануй Господа і поважай Його священиків.

 Усією силою полюби Того, Хто тебе створив, і не залиши Його слуг.

 Бійся Господа, прослав священика і дай йому частку, як тобі й заповідано, перший плід і за переступ, дар лопаток, жертву освячення і перший плід святих.

 До бідного простягни свою руку, щоб твоє благословення було досконалим.

 Милість дарування перед усяким живим, і над мертвим не затримаєш милості.

 Не відступай від тих, що плачуть, і ридай з тими, що ридають.

 Не лінуйся відвідати хворого, бо такими будеш люблений.

 У всіх твоїх словах пам’ятай про останнє і не згрішиш навіки.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 7.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії