Читання 26 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.

Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каіафа, і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.

Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.

Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?

Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.

Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене: бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте; зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння; істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам’ять її і про те, що вона зробила.

Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків; і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

Першого ж дня опрісноків учні приступили до Іісуса і сказали Йому: де велиш нам приготувати Тобі пасху?

Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми.

Учні зробили, як звелів їм Іісус, і приготували пасху.

Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями; і коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.

Вони дуже засмутились, і почали говорити Йому кожен з них: чи не я, Господи?

Він же сказав у відповідь: хто опустив зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене; проте Син Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б цій людині не народжуватися.

При цьому і Іуда, зрадник Його, сказав: чи не я, Равві? Іісус говорить йому: ти сказав.

І коли вони їли, Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.

І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Кажу ж вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого.

І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.

Тоді говорить їм Іісус: всі ви спокуситесь про Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари (Зах. 13,7); після ж воскресіння Мого попереджу вас у Галілеї.

Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться про Тебе, то я ніколи не спокушусь.

Іісус сказав Йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі учні.

Потім приходить з ними Іісус до місцевості, що зветься Гефсіманією, і говорить учням: посидьте тут, поки Я піду, помолюся там.

І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

Тоді говорить їм Іісус: душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною.

І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.

І приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.

Ще, відійшовши вдруге, молився, кажучи: Отче Мій! якщо не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, хай буде воля Твоя.

І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.

І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.

Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте? ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників; встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто зраджує Мене.

І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцятьох, прийшов і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних.

Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.

І, відразу ж підійшовши до Іісуса, сказав: радуйся, Равві! І поцілував Його.

Іісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Іісуса, і взяли Його.

І ось, один з тих, що були з Іісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо.

Тоді Іісус говорить йому: верни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?

Як же збудуться Писання, що так повинно бути?

Тоді сказав Іісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

Це ж усе сталося, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, розбіглися.

А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.

Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.

Первосвященники і старійшини і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його, і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.

І, вставши, первосвященник сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?

Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?

Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.

Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!

Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.

Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.

Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.

Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.

І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.

Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.

Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 26

Апостол

Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Іісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?

Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі.

Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.

Хіба ми не маємо влади їсти і пити?

Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?

Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?

Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?

Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?

Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?

Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.

Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?

Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? що ті, які служать жертовнику, беруть долю від жертовника?

Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування.

Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.

Бо коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, якщо не благовіствую!

Бо якщо роблю це добровільно, то матиму нагороду; а якщо недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.

За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовіствую про Христа безкорисливо, не користуючись моєю владою в благовіствуванні.

Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;

для тих, що не мають закону,– був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону;

для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.

Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.

Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати.

Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного.

І тому я біжу не так, як на невірне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла

Глава 9

Старий Заповіт

І замість друга не ставай ворогом. Бо погане ім’я успадкує сором і погорду, – так само і двоязикий грішник.

 Не піднось себе на раді твоєї душі, щоб твоя сила не була роздерта, як бик.

 Їж твоє листя, знищиш твої плоди і залишиш себе, як сухе дерево.

Погана душа вигублює того, що її придбав, і зробить себе радістю для ворогів.

Солодке горло множить своїх друзів, і язик, що гарно говорить, множить те, що миле.

Хай будуть з тобою численні ті, що в мирі, а твої радники – один в тисячі.

Якщо придбаєш друга, придбай його у випробуванні та не швидко дай йому довіру.

Бо він – друг у свій час і не залишиться в день скорботи.

І є друг, що перемінився на ворога, і відкриє войовничість тобі на сором.

 І є друг, що є спільником при столах, та не залишиться в дні скорботи.

 І при твоєму добрі буде, як ти, і перед твоїми слугами буде сміливим.

 А коли будеш упокорений, буде проти тебе, і сховається від твого обличчя.

 Відділися від твоїх ворогів і зважай на твоїх друзів.

 Вірний друг – сильна охорона, а хто його знайшов, знайшов скарб.

 У вірного друга немає переміни, і немає міри його доброті.

 Вірний друг – ліки життя, і ті, що бояться Господа, Його знайдуть.

 Хто боїться Господа, випростує свою дружбу, бо так, як він, так і його ближній.

 Дитино, від твоєї молодості виказуй напоумлення, і аж до сивини знайдеш мудрість.

 Приступи до неї, як той, що оре і сіє, і очікуй її добрих плодів. Бо мало потрудишся в її праці та швидко їстимеш її плоди.

Яка немила мудрість для не настановлених, і не залишається в ній безсердечний.

Буде на ньому, як сильний камінь випробування, і він не забариться її відкинути.

Адже мудрість є за своїм іменем і не багатьом є явною.

Послухай, дитино, і прийми мою розумність, і не відкинь моєї поради.

Введи твої ноги в її колодки і твою шию в її ярмо.

Підклади твоє плече, носи її і не гидуй її кайданами.

Усією твоєю душею прийди до неї і всією твоєю силою зберігай її дороги.

Досліди і вишукай, і дасться тобі пізнати, і, схопивши, не випусти її.

Бо на кінці знайдеш її спочинок, і повернеться тобі на веселість.

І будуть тобі колодки за сильну охорону, а її ярмо – за одяг слави.

Адже на ній є краса золота, а її кайдани – тканина синього полотна.

Як в одяг слави, одягни її і покладеш собі, як вінець радості.

Якщо бажаєш, сину, напоумишся, і якщо віддаси твою душу, знавцем станеш.

Якщо полюбиш слухати, одержиш, і якщо прихилиш твоє вухо, станеш мудрим.

 У безлічі старців стань і пристань до їхньої мудрості.

Бажай слухати всяку божественну розповідь, і хай не втечуть від тебе притчі розуму.

Якщо бачиш розумного, ранком уставай до нього, і нехай твоя нога зітре сходи його дверей.

Роздумуй про Господні приписи і постійно повчайся в Його заповідях. Він укріпляє твоє серце, і тобі буде дано бажання мудрості.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 6.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії