Читання 19 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.

За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?

Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).

І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).

Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?

Він говорить їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так;

Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує; і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує.

Учні Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватись.

Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано, бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, які оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить.

Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; учні ж не дозволяли їм.

Але Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.

І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?

Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.

Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи; шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).

Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?

Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.

Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.

Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне; і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?

Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.

Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось, ми залишили все і пішли слідом за Тобою; що ж нам буде?

Іісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить в стократ і успадкує життя вічне.

І багато хто з перших будуть останніми, і останні першими.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 19

Апостол

І я, браття, не міг з вами говорити як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі.

Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах,  і зараз ще не в силах, бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? і чи не за людським звичаєм живете?

Бо коли хтось говорить: я – Павлів, а другий: я – Аполлосів, то хіба не плотські ви?

Хто такий Павел? хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж як кожному дав Господь.

Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; а тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.

Хто ж насаджує і поливає є одне; але кожний одержить свою нагороду за свій труд.

Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова.

Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує.

Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос.

Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є.

У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.

А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню.

Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?

Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.

Ніхто не обманюй самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.

Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він уловлює мудрих у лукавстві їхньому (Іов. 5,13).

І ще: Господь знає міркування мудреців, що вони суєтні (Пс. 93,11).

Отож ніхто не хвались людьми, бо все ваше: чи Павел, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє,– все ваше; ви ж – Христові, а Христос – Божий.

Перше послання до корінфян святого апостола Павла

Глава 3

Старий Заповіт

А на безбожних настав немилосердний гнів – аж до кінця. Бо Він передбачив їх і те, що має бути,  що вони, повернувшись, аби відійти, і з поспіхом відіславши їх, розкаявшись, гнатимуться за ними.

 Адже ще маючи в руках плач і голосячи над могилами мертвих, прийняли іншу думку безумності, і тих, кого, благаючи, вигнали, за цими гналися, як за втікачами.

 Бо їх тягнула до цього кінця їхня належна потреба і вклала забуття подій, щоб вони сповнили муку покарання.

 І Твій народ випробував преславну мандрівку, та вони знайшли чужу смерть.

 Адже все створіння у власному роді знову згори наново зображене було, служачи своїм приписам, щоби Твої раби були збережені неушкодженими.

 Коли табір отінювала хмара, показалася суша з виступаючої землі, де раніше стояла вода, із Червоного моря дорога без перешкоди, і із сильної хвилі – рівнина, що породжує зелень.

 Нею всім народом вони пройшли, схоронені Твоєю рукою, бачачи дивовижні ознаки.

 Адже паслися, як коні, і скакали, як ягнята, хвалячи Тебе, Господи, що визволяв їх.

 Однак вони ще згадували те, що в їхньому поселенні, як замість тварин земля видала комарів, а ріка замість риби викинула безліч жаб.

 А на кінець побачили новий рід птиць, бо проваджені бажанням, попросили солодкості їжі.

 Бо на їхнє пожадання вийшли їм із моря перепелиці.

 І муки прийшли на грішних не без попередніх знаків силою блискавиць. Бо вони праведно потерпіли через власне зло, бо виказували дуже погану ненависть до чужинців.

 Адже ті не приймали незнаних, що прибували, а вони чужих добродіїв робили рабами.

 І не тільки це, але якийсь нагляд буде для них, тому що ворожо приймали чужих.

 Вони ж, прийнявши їх зі святкуваннями, тих, що пристали до праведних звичаїв, озлобили страшними стражданнями.

 Але й були побиті незримістю, як і інші при дверях праведного, коли, покриті безмірною темрявою, кожний шукає вхід до власних дверей.

 Адже через них змінені стихії, як і на гуслах звуки ритму змінюють ім’я, завжди залишаючись звуком, оскільки докладно можна сприйняти за виглядом того, що сталося.

 Бо суша змінилася на водні місця, і те, що плаває, вийшло на землю.

 Вогонь був сильний у воді власною силою, і вода забула природу, що загашує.

 Знову полум’я не знищило тіла тих тлінних тварин, що проходили, і не стопили подібне до кристаликів льоду, рід безсмертної їжі, що тане.

 Адже в усьому, Господи, Ти звеличив Твій народ, і Ти прославив, і не знехтував, бувши присутнім в усякому часі та місці.

 

Книга премудрості Соломона, глава 19.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії