Читання 15 липня

Читання дня

Євангеліє

Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.

Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?

Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.

Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).

І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.

Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться; залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.

Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.

Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте? чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула – це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.

І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.

І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.

Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.

Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.

А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.

Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.

Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.

Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.

І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх; так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.

Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.

Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?

Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.

Тоді звелів народові возлягти на землю.

І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.

І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися, а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.

І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

Євангеліє від Матфея

Глава 15

Апостол

Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсильних і не собі догоджати.

Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.

Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене (Пс. 68,10).

А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втіхою з Писання зберігали надію.

Бог же терпіння і втіхи хай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Іісуса, щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа.

Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.

Розумію те, що Іісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, а для язичників – з милості, щоб славили Бога, як написано: за те буду славити Тебе (Господи) між язичниками і буду співати імені Твоєму (Пс. 17,50).

І ще сказано: звеселіться, язичники, з народом Його (Втор. 32,43).

І ще: хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи (Пс. 116,1).

Ісаія також говорить: буде корінь Ієссеїв, і встане володіти народами; на Нього язичники надіятися будуть (Іс. 11,10).

Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.

І сам я впевнений за вас, браття мої, що і ви повні благості і усякого пізнання, і можете повчати один одного; але писав вам, браття, з деякою сміливістю, частково ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю бути служителем Іісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.

Отож я можу похвалитися в Іісусі Христі в тому, що стосується Бога, бо не наважуюсь сказати щонебудь таке, чого не сотворив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Ієрусалима і околиць до Іллірику.

Притому я старався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не створювати на чужій основі, але, як написано: ті, кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються (Іс. 52,15).

Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.

Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, а з давніх літ маючи бажання прийти до вас, як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо надіюсь, що, проходячи, побачусь з вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б частково, спілкуванням з вами.

А тепер я йду до Ієрусалима, щоб послужити святим, бо Македонія і Ахаія стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Ієрусалимі.

Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.

Виконавши це і вірно вручивши їм цей плід старанності, я вирушу через ваші місця до Іспанії, і впевнений, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословінням благовістя Христового.

Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Іісусом Христом і любов’ю Духа, подвизатися зі мною в молитвах за мене до Бога, щоб позбутися мені невіруючих в Іудеї і щоб служіння моє для Ієрусалима було приємне святим, щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтись з вами.

Бог же миру хай буде з усіма вами. Амінь.

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 15

Старий Заповіт

А ти, Боже наш, добрий і правдивий, довготерпеливий і милосердний, що всім керуєш.

 Бо якщо грішимо, ми Твої, що знаємо Твою силу. А не згрішимо, знаючи, що вважаємося за Твоїх.

 Адже пізнати Тебе – повна праведність, і знати Твою силу – корінь безсмертя.

 Бо нас, людей, не звів обманливий задум і безплідний труд примарних малюнків, образ, сплямлений розлитими барвами, вигляд яких безумного приводить до бажання, а пожадає бездушний вигляд мертвого образа.

 Любителі злих речей гідні таких надій, – і ті, що роблять, і ті, що надіються, і ті, що вшановують.

Адже й гончар, виробляючи м’яку землю, з трудом виробляє на нашу службу кожну одну посудину. Але з тієї ж глини виробив посуд, що на службу для чистих діл, і те, що на противне, – усе однаково. А гончар є суддя, який вжиток кожного із цих.

І він, що чинить погане, марного бога ліпить з тієї глини, він, який перед коротким часом поставши із землі, невдовзі піде до тієї, з якої був узятий, коли назад вимагатимуть звіт про душу.

Але є в нього турбота, не тому що буде трудитися, і не тому що має короткочасне життя, але змагається із золотарями і сріблярами, і наслідує бронзовиків, і має славу, бо ліпить підробки.

 Його серце – попіл, і його надія менш варта, ніж земля, а його життя – безчесніше за глину,  бо він пізнав Того, Хто його створив, і Хто вдихнув Йому душу, яка діє, і вдихнув живого духа,  але вважали наше життя забавою і життя – святкуванням прибутку, бо кажуть: Треба тільки мати звідки, і хоч би набути від зла.

 Адже це знає більше за всіх той, що грішить, виробляючи легкий до розбиття посуд і вироби із земляних речей.

 А всі вороги Твого народу, що панують над ним, дуже безумні та нещасніші від душі немовляти, бо вважали за богів усіх ідолів народів, в яких немає потреби очей, щоби бачити, і ніздрів, щоб вдихати повітря, ні вух, щоб чути, ні пальців рук, щоби дотикатися, і їхні ноги непридатні до ходьби.

 Бо людина їх зробила, і той, що позичив дух, їх зліпив. Адже жодна людина не може зліпити бога, подібного до себе.

 А будучи смертною, беззаконними руками робить мертвого, бо вона, будучи кращою за своїх ідолів, жила, а вони – ніколи.

 І вони вшановують найбільш зненавиджених тварин. Бо безумне, порівняно з іншими, є гірше.

 Вони не бувають такі гарні на вигляд, щоб їх бажати, як у тварин, а відступили і від Божої похвали, і Його благословення.

Книга премудрості Соломона, глава 15.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії