Читання 12 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?

Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?

Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.

Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах; і Я кажу тобі: ти Петро**, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її;

і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.

Євангеліє від Матфея

Глава 16, вірші 13–19

 

Апостол

На сором скажу, що на це у нас не вистачало сил. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозумності) смію і я.

Вони євреї? і я. Ізраїльтяни? і я. Сім’я Авраамове? і я.

Христові служителі? (в безумності говорю) – я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у темницях і багаторазово при смерті.

Від іудеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного; три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я в глибині морській; багато разів був у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами, в труді і у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.

Крім сторонніх пригод, у мене щодня наплив людей, турбота про всі церкви.

Хто знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокушається, за кого б я не палав?

Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.

Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду.

У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.

Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог відає) узятий був до третього неба.

І знаю про такого чоловіка (тільки не знаю – в тілі, чи без тіла: Бог відає), що він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.

Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.

А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.

А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.

Тричі благав я Господа про те, щоб удалив його від мене.

Але Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя вершиться в немочі. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.

Друге послання до корінфян святого апостола Павла

Глава 11, вірші 21-32, глава 12, вірші 1-9

Старий Заповіт

Бо Твій нетлінний дух є в усіх.

Тому тих, що впадуть, Ти коротко картаєш і, згадуючи те, у чому грішать, наставляєш, щоб, відкинувши зло, повірили Тобі, Господи.

 Бо і давніх мешканців святої Твоєї землі

Ти зненавидів, тому що вони чинили дуже ганебне: діла ворожбитства, нечестиві обряди, немилосердні вбивства дітей і свято споживання людського тіла та крові посеред священних свят.

 Тож батьків‑убивць безпомічних душ Ти забажав вигубити руками наших батьків, щоби гідне переселення Божих рабів сприйняла та земля, що в Тебе з усього найцінніша.

 Але й цих, як людей, Ти пощадив, і послав оси передвісників Твого війська, щоб їх помалу вигубили.

 Не тому що Ти є безсилим у бою праведним чи страшним звірам підпорядкувати безбожних, чи страшним словом вигубити по одному.

 А здійснюючи суд потрохи, Ти давав місце для покаяння, не без знання, що їхній рід – поганий, і їхнє зло – вроджене, і що навіки не зміниться їхній задум.

 Бо насіння було прокляте від початку, і не з пошани до когось Ти давав прощення за те, у чому згрішили.

 Бо хто скаже: Що Ти зробив? Чи хто протиставлятиметься Твоєму судові? Хто ж Тебе звинуватить за винищені народи, які Ти створив? Або хто вийде напроти Тебе, як месник, за безбожних людей?

 Адже немає Бога, крім Тебе, Який за все дбає, щоб Ти показав, що Ти не без правди судив, –  ні цар чи тиран не зможе Тобі протистояти за тих, кого Ти покарав.

 А будучи праведним, Ти все праведно чиниш, вважаючи чужим Твоїй силі засудити на кару того, хто не заслужив.

 Адже Твоя сила – початок праведності, і те, що Ти всіма володієш, чинить, щоб Ти всіх щадив.

 Бо Ти показуєш силу тому, хто не вірить у повноту сили, і тим, які знають, доводиш сміливість.

 Ти ж, володіючи силою, судиш із рівновагою і з великою пощадою про нас дбаєш. Бо Тобі властивим є могти, коли хочеш.

 А ти навчив Твій народ через ці діла, що треба, аби праведний був чоловіколюбним, і Ти вкладав у Своїх синів добру надію, що даєш покаяння за погрішності.

 Бо коли Ти так покарав ворогів Твоїх рабів і тих, що заслужили на смерть, даючи часи, місце витверезіння і прощення, в яких змінять злобу, то з яким дбанням Ти судив Твоїх синів, батькам яких Ти дав клятви і завіти, обітниці добра?

Отже, напоумляючи нас, Ти бичуєш наших ворогів десятками тисяч більше, щоб ми, судячи, переймалися Твоєю добротою, а будучи суджені, щоб ми очікували милосердя.

Тому і тих, які неправедно жили в безумності життя, Ти мучив власними мерзотами.

Адже вони далеко заблукали блуканням доріг, мавши за богів те, що й між живими є, безчесне між соромним, бувши обмануті, наче безумні немовлята.

Через це, як безсловесним рабам, Ти послав суд на висміювання.

Вони ж, не сприйнявши напоумлення іграшками кари, випробують належний суд Божий.

Бо те, чим вони, терплячи, були невдоволені, за цих, яких вважали за богів, ними мучені, знаючи Того, Якого давно відрікалися знати, пізнали правдивого Бога. Тому й на них надійшов кінець осудження.

Книга премудрості Соломона, глава 12.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії