Читання 11 липня

Читання дня

Євангеліє

І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.

Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?

І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують; і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.

Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?

На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, в палацах царських перебувають.

На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.

Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.

Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.

І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.

Хто має вуха слухати, хай слухає!

Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.

Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п’є; і кажуть: в ньому біс.

Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.

Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.

Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.

І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня; але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.

В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям, так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.

Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.

Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

Євангеліє від Матфея

Глава 11

Апостол

Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.

Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:

Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (3 Цар. 19,14).

Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).

Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.

Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.

Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися, як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать  і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).

І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).

Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.

Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.

Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.

Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?

Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?

Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.

Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.

Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.

Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.

Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.

Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.

Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.

Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки  ввійде повна кількість язичників; таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.

Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).

Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.

Бо дари і покликання Боже непорушні.

Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню, так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.

Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.

О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!

Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).

Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?

Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 11

Старий Заповіт

Вона успішно керувала їхніми ділами рукою святого пророка.

  Вони пройшли незаселену пустелю і поставили шатра в непрохідних місцях.

 Стали проти ворогів і відбили ворогів.

 Були спраглі й покликали до Тебе, і їм дано воду з нетесаної скелі та оздоровлення від спраги з твердого каменя.

 Бо через це потерпіли їхні вороги, а вони через це в труднощах зазнали добро.

 І замість джерела вічної ріки, введені в замішання опоганюючою кров’ю,  за наказом на звинувачення за вбивства немовлят Ти їм дав безмірну, понад надію, воду,  показавши, через що Ти тоді мучив спраглих, як ворогів.

 Бо коли вони були випробувані та напоумлені в милосерді, то пізнали, як в гніві суджені безбожні мучилися.

 Адже Ти випробував цих, навчаючи, як Батько, а дослідив тих, засуджуючи, як суворий Цар.

 І відсутні, і присутні однаково були винищені.

 Бо їх охопив подвійний смуток і стогін задля пам’яті минулого.

 Бо коли вони через власні муки почули, що тим чинять добро, то сприйняли Господа.

 Адже того, від кого давно відмовилися, кепкуючи, відкинувши відсуненням, у кінці подій подивляли, терплячи спрагу, неподібну до праведних.

 А задля безумних задумів їхньої неправедності, в яких, блукаючи, вшановували безсловесних зміїв і диких звірів, Ти наслав на них безліч безсловесних тварин на помсту,  щоб пізнали, що тим, чим хтось грішить, цим буде мучений.

 Бо й Твоя всесильна рука, що створила світ із безформної маси, не є неспроможна послати їм безліч ведмедів чи жорстоких левів,  чи новостворених невідомих звірів, сповнених люті, чи тих, які видають подихи, що дихають вогнем чи смородом розсіяного диму, чи вистрілюють страшні іскри з очей,  хижацтво яких не лише могло їх вигубити, але й вигляд, перелякавши, знищити.

 І без цього вони могли впасти від одного подиху, переслідувані судом і розсіяні духом Твоєї сили. Але Ти все постановив за мірою, і числом, і вагою.

 Адже Тобі завжди можливо бути дуже сильним, і хто спротивиться силі Твого рамена?

Бо весь світ перед Тобою, як важок на вазі та як крапля ранньої роси, що зійшла на землю.

 А Ти милосердишся над усіма, бо все можеш, і не зглядаєшся на гріхи людей задля покаяння.

Бо Ти любиш усе, що є, і Ти не знехтував нічим з того, що Ти створив. Бо якби Ти щось ненавидів, Ти не створив би.

 Коли б щось залишилося, якщо б Ти не забажав, чи збереглося б, якщо б не було призване Тобою?

 А Ти оберігаєш усе, бо воно Твоє, Владико, – Ти, Який любиш душі.

Книга премудрості Соломона, глава 11.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії