Читання 10 липня

Читання дня

Євангеліє

І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.

Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його, Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.

Цих дванадцятьох послав Іісус і заповів їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і в місто Самарянське не входьте; а йдіть краще до загиблих овець дому Ізраїлевого; ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, як дар давайте.

Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої, ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.

В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому; і якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.

А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших; істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській в день судний, ніж місту тому.

Ось, Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби.

Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, і поведуть вас до правителів і царів за Мене на свідчення перед ними та язичниками.

Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.

Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків, і уб’ють їх; і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться.

Коли ж гонитимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.

Досить для учня, щоб він був, як учитель його, і для слуги, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх його?

Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не стало б відомим.

Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.

І не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу і тіло погубити в геєні.

Чи не дві малі пташки продаються за один ассарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все пораховано; не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих пташок.

Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним; а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним.

Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч, бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.

І вороги людині – домашні її.

Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене.

Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.

Хто вас приймає, той приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить нагороду праведника.

І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім’я учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

Євангеліє від Матфея

Глава 10

Апостол

Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.

Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом.

Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій, бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого.

Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5).

А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12).

Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти.

Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14).

Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Іісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.

Бо Писання говорить: усякий, хто вірує в Нього, не посоромиться (Іс. 28,16).

Тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його.

Бо всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,32).

Але як покликати Того, в Кого не увірували? як вірувати в Того, про Кого не чули? як чути без проповідника?

І як проповідувати, коли не будуть послані? як написано: як прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить благе! (Іс. 52,7).

Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісаія говорить: Господи! хто повірив тому, що почув від нас? (Іс. 53,1).

Отож віра від слухання, а слухання від слова Божого.

Але питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні (Пс. 18,5).

Ще питаю: хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей говорить: Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним (Втор. 32,21).

А Ісаія сміливо каже: Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не розпитували про Мене (Іс. 65,1).

Про Ізраїль же каже: цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого (Іс. 65,2).

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 10

Старий Заповіт

Вона оберегла першого створеного батька світу, що сам був створений, і вирвала його з власного проступку,   і дала йому силу володіти всім.

 А неправедний, відступивши від неї у своєму гніві, він загинув від братовбивчої люті.

 Через нього потоплену землю знову врятувала мудрість, скеровуючи праведного за допомогою малоцінного дерева.

 І вона пізнала праведного, як народи замішалися в однодумності лукавства, і зберегла його незаплямованим для Бога, і зберегла сильним через милосердя до сина.

 Вона врятувала праведного від безбожних, що погибали, того, що втікав від вогню, який спадав на п’ять міст,  а свідком його зла, курячись, стоїть пуста земля, і дерева дають незрілі плоди, і на пам’ять невірної душі стоїть стовп солі.

 Адже, минаючи мудрість, не тільки зазнали шкоди, оскільки не знали добра, але й залишили життям пам’ять безумності, щоб у тому, у чому згрішили, не змогли скритися.

 А мудрість визволила від біди тих, що їй служили.

 Вона праведного втікача від гніву брата скерувала по праведних стежках. Вона йому показала Боже царство і дала йому святе знання. Щедро подала йому роботи і помножила його труди.

 У зарозумілості тих, що ним володіли, вона стала і збагатила його.

 Оберегла його від ворогів і оборонила від тих, що насідали. І подала йому сильний подвиг, щоб він знав, що з усього найсильнішою є побожність.

 Вона не залишила проданого праведника, але визволила його від гріхів,  зійшла з ним до рову і не залишила його в кайданах, аж доки не принесла йому скіпетри царства і владу тих, що його гнобили. А тих, що його опоганили, виявила неправдомовними і дала йому вічну славу.

 Вона визволила побожний народ і невинне насіння від народів, що гнобили.

 Увійшла в душу Господнього раба і стала перед страшними царями в чудах і ознаках.

 Віддала побожним винагороду за їхній труд, повела їх дивовижною дорогою і стала для них покровом вдень і полум’ям зірок вночі.

 Провела їх крізь Червоне море і провела їх через велику воду.

 А їхніх ворогів затопила і викинула їх із глибин безодні.

 Через це праведні пограбували безбожних і оспівували, Господи, Твоє святе Ім’я, і одностайно хвалили Твою руку, що воювала за них.

 Бо мудрість відкрила вуста німих і ясними зробила язики немовлят.

Книга премудрості Соломона, глава 10.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії