Читання 9 липня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.

І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!

При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.

Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?

Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.

І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.

Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.

Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.

І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.

Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?

Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?

І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.

І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.

Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.

І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.

І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його, бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.

Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.

І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений, сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.

Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.

І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!

Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!

Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.

30 І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.

А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.

Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.

І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.

А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.

І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.

Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.

Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.

Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

Євангеліє від Матфея

Глава 9

Апостол

Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені в Дусі Святому, що велика мені печаль і беззупинний біль серцю моєму: я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітниці; їхні й отці, і від них Христос по плоті, сущий над усім Бог, благословенний навіки, амінь.

Та не те, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; і не всі діти Авраама, які від сім’я його, але сказано: в Ісаакові наречеться тобі потомство (Бут. 21,12).

Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство.

Слово ж обітниці таке: в цей же час прийду, і буде у Сарри син (Бут. 18,10).

І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.

Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася у вибранні не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: більший служитиме меншому (Бут. 25,23), як і написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів (Мал. 1,2–3).

Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні.

Бо Він говорить Мойсеєві: кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію (Вих. 33,19).

Отож помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто подвизається, а від Бога, Котрий милує.

Бо Писання говорить фараонові: на те саме Я й поставив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землі (Вих. 9,16).

Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.

Ти скажеш мені: за що ще звинувачує? бо хто може противитися волі Його?

А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив?

Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?

Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників?

Як і в Осії говорить: не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою (Ос. 2,23).

І на тому місці, де сказано їм: ви не Мій народ, там вони названі будуть синами Бога живого (Ос. 1,10).

Ісаія ж провіщає про Ізраїль: хоча б синів Ізраїлевих було числом, як піску морського, тільки остаток спасеться; бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне звершить Господь на землі (Іс. 10,22–23).

І, як провістив Ісаія: коли б Господь Саваоф не залишив нам сім’я, то ми стали б, як Содом, і були б подібні до Гоморри (Іс. 1,9).

Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри.

А Ізраїль, який шукав закону праведності, до закону праведності не досягнув.

Чому? тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Іс. 8,14; 28,16). 

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 9

Старий Заповіт

Боже батьків і Господи милосердя, що все створив Своїм словом,  і Ти Твоєю мудрістю створив чоловіка, щоб володів тими творіннями, що походять від Тебе,  і вів світом у побожності та праведності й здійснював суд у простоті душі,  дай мені мудрість, що сидить при Твоєму престолі, і не відкинь мене від Твоїх рабів.

 Адже я – Твій раб і син Твоєї рабині, чоловік немічний, короткочасний і малий у розумінні суду і законів.

 Бо якщо й буде хтось з людських синів досконалий, то коли не вистачає мудрості, що від Тебе, то він вважатиметься за ніщо.

 Ти обрав мене царем Твого народу і суддею Твоїх синів та дочок.

 Ти сказав збудувати храм у Твоєму святому місці й жертовник у місті Твого заселення, подобу святого шатра, який Ти наперед приготував від початку.

 І з Тобою – мудрість, що знає Твої діла і була при Тобі, коли Ти творив світ, і знає, що миле у Твоїх очах, і що правильне у Твоїх заповідях.

 Пошли її зі святих небес і пошли її з престолу Твоєї слави, щоби, будучи зі мною, трудилася, і щоб я взнав, що дуже миле в Тебе.

 Адже вона знає все і розуміє, і мудро скеровуватиме мене в моїх ділах, і обереже мене у своїй славі.

 І мої діла будуть сприйняті, я праведно судитиму Твій народ і буду гідний престолів мого батька.

 Бо яка людина пізнає Божу раду? Чи хто збагне, що Господь бажає?

 Бо задуми смертних – нещасні, і їхні думки – нестійкі.

 Бо тлінне тіло тяжить на душі, і винахідливий розум тяжким чинить земне шатро.

 І ледь відгадуємо те, що на землі, і те, що з трудом знаходимо в руках. А те, що на небесах, хто дослідив?

 Хто ж пізнав Твою раду, якщо Ти не дав мудрості та не послав із висот Твого Святого Духа?

 І так були вирівняні стежки тих, що на землі, і люди навчилися, що миле Тобі, та врятувалися мудрістю.

Книга премудрості Соломона, глава 9.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії