Читання 5 липня

Євангеліє

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.

І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.

Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.

Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.

І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.

Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.

Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.

Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.

Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду (Вих. 20,13).

А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.

Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.

Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.

Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта*.

Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).

А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).

А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).

А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя; ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.

Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.

Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).

А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;

і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;

і хто примусить тебе іти з ним одне поприще*, іди з ним два.

Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?

І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?

Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 5

Апостол

Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.

І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння досвідченість, від досвідченості надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.

Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.

Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.

Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.

Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву.

Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.

І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.

Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.

Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.

Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.

Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.

І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.

Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.

Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.

Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.

Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті, щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.

 

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 5

Старий Заповіт

Тоді праведний постане з великою сміливістю перед обличчя тих, що його гнобили і за ніщо вважали його труди.

Бачачи, замішаються від страшного страху і жахнуться преславним спасінням.

Скажуть у собі, каючись і стогнучи через тісноту духу:

Цей був тим, якого ми, безумні, колись мали за посміховисько і за притчу погорди. Його життя ми вважали безумністю, а його кінець – без честі.

Як він, зачислений до синів Божих, і його жереб є між святими?

Отже, ми зблудили з дороги правди, і нам не засяяло світло праведності, і сонце нам не світило.

Ми наповнилися беззаконням, колючками і погибеллю, і ми пройшли непрохідні пустинні місця, а Господньої дороги ми не пізнали.

Чим гордість для нас була корисною? І яке багатство зібрало нам із величанням?

Усе те минуло, як тінь і як вість, що пробігає.

 Як корабель, що проходить крізь розбурхану воду, якого слід проходу не можна знайти, ні стежки його корми у хвилях.

Чи птах, коли пролітає повітрям, – жодного знаку ходу не знайти, а відкритим крилом б’ючи побиттям легкий вітер і силою розділюючи, він перелетів зі звуком при поруху крил, і після цього не знайдено в ньому знаку проходу.

Чи як стріла, випущена до цілі, розрізане повітря відразу до себе сходиться так, що не знати її проходу.

Так само і ми, народившись, тратимо силу і чесноти, не маємо жодного знаку, щоб показати, а в нашій злобі були винищені.

Адже надія безбожних, як порох, несений вітром, і як легка піна, нагнана бурею, і як дим, рознесений вітром, тож перейшла, як пам’ять проходу одного дня.

А праведні живуть вічно, і їхня винагорода – в Господі, – турбота про них – у Всевишнього.

Через це одержать царство краси і вінець красоти з Господньої руки. Бо Він їх покриє правицею і оборонить їх раменом.

Він візьме зброю – Свої ревнощі – та зброєю зробить творіння на помсту ворогів.

Зодягне панцир – праведність і накладе шолом – правдивий суд.

Візьме незборимий щит – праведність  і вигострить великий гнів, як меч, і з ним воюватиме всесвіт проти безумних.

Підуть добре націлені стріли блискавиць і полетять до цілі, наче з добре натягненого лука – хмар, і від каменестрільного гніву буде викинений повний град. Поставатиме проти них вода моря, а ріки жорстоко затоплять.

Проти них стане дух сили і розсіє їх, як буря. І беззаконня спустошить усю землю, і злоба переверне престоли сильних.

 

Книга премудрості Соломона, глава 5.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії