Читання 2 липня

Євангеліє

Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої, ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.

В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому; і якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.

А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших; істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській в день судний, ніж місту тому.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 10, вірші 9 – 15

Апостол

Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.

Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.

Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.

Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.

Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.

Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.

Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.

Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?

Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.

Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом,  тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.

 

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 7, вірш 14 – глава 8, вірш 2

Старий Заповіт

Адже вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду.

Бо ми без плану народилися і після цього будемо, як і ті, яких не було. Адже в наших ніздрях – дим дихання, і слово – іскра в русі нашого серця,  коли вона погасне, тіло стане попелом, і дух розіллється, як порожнє повітря.

І наше ім’я забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине, як стопа хмари, і розійдеться, як мряка, розігнана променями сонця, яка стала тяжкою від його тепла.

Бо наш час – тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане, і ніхто не поверне.

Тож ходіть і скористаємося існуючим добром, і послужимося творінням швидко, як в молодості.

Наситимося дорогим вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт.

Увінчаймо себе прикрасою троянд раніше, ніж зів’яне.

Нехай жодна галявина не буде позбавлена нашої розпусти, усюди залишимо знаки радості, бо це – наша частка, і це – жереб.

Пригнітимо бідного праведника, не пощадімо вдовиці й не пошануймо довгочасну сивину старця.

Нехай же наша сила буде законом праведності, а слабке нехай визнається непотрібним.

Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний, противиться нашим ділам, докоряє нам гріхами закону і розголошує наші гріхи нашого виховання.

Він звіщає, що має Боже знання і себе називає Господнім сином.

Він нам став на докір наших задумів, він нам тяжкий і на вигляд,  бо його життя не подібне до інших, і його стежки такі, що відрізняються.

Ми його вважали за неправильного, і він уникає наших доріг, наче нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог – батько.

Погляньмо, чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході.

Бо якщо праведний є Божим сином, Він йому допоможе і визволить його з руки противників.

Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість.

Засудімо його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому Божий нагляд.

Це задумали і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба,  і не пізнали Божі таємниці, не поклали надію винагороди праведності та не судили про честь непорочних душ.

Адже Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби.

А через заздрість диявола смерть прийшла у світ, а скуштують її ті, що є з його частки.

 

Книга премудрості Соломона, глава 2.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії