«Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку». Докторська дисертація арх. Кирила (Говоруна)

Вітаємо лектора Відкритого православного університету архімандрита Кирила (Говоруна), о. Cyril Hovorun, із захистом дисертації та здобуттям наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності «Богослов’я».

Захист відбувся 27 травня 2019 у Національному педагогічному університеті імені М. П.Драгоманова.

Пропонуємо до вашого ознайомлення його наукову роботу «Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку».

АНОТАЦІЯ

Говорун С.М.

«Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.14 – богослов’я.

У дисертації вперше у вітчизняному богослов’ї і релігієзнавстві здійснено богословський аналіз теоретичних засад православної еклезіології в її історичному розвитку. Виявлено особливості мета-еклезіології як наукової програми та методології, що вбирає у себе традиційні й постмодерні теорії.

Встановлено, що мета-еклезіологія сьогодні є теологією, яка використовує феноменологію та аналітичну філософію для аналізу існуючих в теоретичній та практичній еклезіології уявлень про церкву, релігійну громаду та церковні структури, які слугують для єдності громад.

Описано само-тлумачення Церкви апостольські часи, розкрито динаміку розвитку ідей і практик симфонії та ієрархії в еклезіології часів пізньої античності й середньовіччя. Досліджено стратегії емансипації церковної соціальності в добу Модерну та виявлено вплив ідей Просвітництва і німецької класичної філософії на романтичну еклезіологію, яка наголошувала на соборноправності, рецепції віри з боку народа та відносинах любові як таких, що конституюють церкву в якості особливої соціальної реальності.

Визначено передумови та особливості розвитку еклезіології у ХХ столітті, рисою якого став пошук нової емансипації для Церкви. Виявлено, що головними факторами розвитку православної еклезіології ХХ століття стали: діалог з протестантським та католицьким богослов’ям; екуменізм; персоналізм.

Описано можливості методологічної програми євхаристійної  еклезіології та персоналізму в православній теології ХХ – початку XXI століття. Простежено шляхи формування постмодерних  #еклезіологій та визначено межі їх впливу на православну теологічну думку.

Висвітлено історичні трансформації церковних структур та їх вплив на відносини Церкви з секулярним середовищем. Окреслено значення основних концепцій, пов’язаних у церковній свідомості з структурами Церкви.

Дослідження відрізняє незмінне єство Церкви від її мінливих історичних структур, до складу яких, зокрема, зараховується церковна ієрархія,«канонічна територія», автокефалія, першість та чини служителів церкви. Такі структури є наче риштованням, яке оточує будівлю Церкви, але не є частиною цієї будівлі.

Аналіз історичних структур церкви на прикладі східного християнства показує необхідність часткової реконструкції того у церковних надбудовах над громадою, що суперечить спільнот ній природі Церкви.

Метою дослідження є критичний аналіз теоретичних засад православної еклезіології у їх історичному розвитку.

Об’єктом дослідження є православна еклезіологія у її діалозі з католицькими, протестантськими та світськими теоріями релігійної соціальності.

Предметом дослідження є теоретичні засади православної еклезіології в її історичному розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснений цілісний аналіз теоретичних засад православної еклезіології в її історичному розвитку та сформовано православну мета-еклезіологію як теологічну дисципліну.

Дисертаційне дослідження повністю читайте у форматі PDF тут.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *