«Найголовніша традиція, про яку мають говорити християни, — це традиція любові» — Георгій Коваленко в програмі ULTIMA CENA

Нову програму ULTIMA CENA за участю ведучого Кирила Караченцева та ректора ВПУ Георгія Коваленка присвячено темі церковної традиції.

Чи дійсно «Нова церква — нові традиції?», з’ясовують учасники програми. У випуску обговорюються питання: чи є церковна традиція усталеною та чи може вона змінюватись; як відновлюється давня київська богослужбова традиція; чи потрібна реформа літургії в православній церкві; якою мовою краще проводити літургію: церковно-слов’янською чи сучасною українською та що потрібно знати людині, яка приходить до храму, щоб розуміти, що там відбувається?

Ректор ВПУ Георгій Коваленко

Якщо церква живе, то традиція змінюється

Церква живе в традиції. Якщо церква живе, то ця традиція змінюється, переосмислюється, перебуває в постійному творчому процесі. В будь-які часи в церкві багато чого змінювалося. Щось ставало традицією, щось є сталим протягом століть, але сам процес змін я б назвав для церкви традицією. І при цьому зберігати певні зовнішні, а найголовніше — сутнісні, — теж є для церкви традиційним. Є речі незмінні. Це стосується сенсів, євангельських істин, Божих заповідей. І є те, що змінюється. Це форми релігійності, обрядів, мова спілкування, мова проповіді…

У церкві є близько ста літургій

Ми знаємо, що літургій було багато. Різні є версії — вчені-літургісти знають близько ста літургій. Але сьогодні ми маємо чотири найпоширеніші варіанти літургії: 1) св. Іоана Златоустого; 2) її версія, відмінності якої не дуже видно вірянам, — літургія св. Василія Великого; 3) літургія наперед освячених дарів св. Григорія, папи Римського; 4) літургія св. Якова, брата Господнього.

Якщо ми подивимося на традиції різних Помісних Церков, то побачимо відмінності і свою місцеву традицію. В інших християнських конфесіях ми так само побачимо повне розмаїття.

Розвиток ПЦУ має поєднати традицію та сучасні технології

Що стосується Православної Церкви України, то тут є двовимірне завдання. По-перше, ми маємо відроджувати нашу київську традицію. Бо багато чого за останні триста років прийшло до нас неприродно чи змінювало нашу церкву і традицію у відповідності до шаблонів, канонів і традицій церкви Російської імперії. Але неможливо ті традиції просто реконструювати. Будь-яке відновлення традиції — це створення нової традиції.

Крім розвитку традицій, є виклики сьогодення. Ми заходимося, наприклад, у медіапросторі. Це теж простір для  спільної справи, для літургії. Але в медіа, у віртуальному просторі має бути поєднання внутрушньоцерковних сенсів з технологіями телебачення.

***

Чи не боїться церква відкриватися новому, як розвивалася церква в гетто, що робити з різноманіттям перекладів літургії та її чинопослідуванням, чи матиме вплив прийняття мовного закону на життя релігійних спільнот та багато іншого дивіться у ВІДЕО програми.

За матеріалами ISLND TV

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *